Глибоко під поверхнею планети знайшли шість ділянок, яких досі не було в жодному науковому каталозі. Вони лежать поблизу межі мантії та ядра. Побачити їх вдалося завдяки коливанням від сильних землетрусів. Речовина в цих зонах за складом або температурою відрізняється від решти мантії.
Непрямий метод
Пряме вивчення нижньої мантії неможливе. Кольська надглибока свердловина, рекордна за проникненням у земну кору, зупинилася на позначці трохи більше ніж 12 км. Структури, про які йдеться, залягають майже у 250 разів нижче, приблизно за 3000 км від поверхні.
Тому геофізики працюють опосередковано. Швидкість сейсмічних хвиль змінюється, коли вони проходять крізь речовину іншої температури, складу або щільності, й за цими змінами будують зображення надр.
Випереджальні коливання
В основу роботи лягли так звані PKP-прекурсори. Ці хвилі проходять крізь рідку зовнішню частину ядра, не зачіпають твердого центру і досягають станцій раніше за хвилі, що пройшли крізь твердий центр.
Їхня поява свідчить, що на шляху трапилися неоднорідності, які розсіяли енергію. Науковці зібрали великий масив таких вимірювань і склали каталог, детальніший за попередні моделі.
Пріоритетні зони для пошуків
Ділянки, позначені індексами від B1 до B6, автори називають імовірними скупченнями глибинних розсіювачів. У статті, опублікованій у рецензованому журналі Journal of Geophysical Research: Solid Earth, їх назвали першочерговими напрямками для подальшого вивчення надр.
Природа цих утворень поки що невідома. Одні можуть виявитися уламками давньої океанічної кори, яка занурилася вглиб під час субдукції, інші сформувалися через повільне перемішування речовини всередині планети.
Наявність таких аномалій означає, що найнижчий шар мантії не є однорідним. Його склад зберігає сліди подій, що відбувалися сотні мільйонів років тому.
Значення межі з ядром
Від прикордонної області між мантією і ядром залежить, як тепло рухається з надр до поверхні. Як пише Daily Galaxy, з цим пов’язані вулканічна активність, формування гірських систем та переміщення літосферних плит.
Розширений каталог дає геофізикам конкретні координати, куди спрямувати наступні спостереження. Чим щільніша мережа сейсмічних станцій, тим дрібніші деталі вдається розрізнити на такій глибині.
Схожі методи застосовують і за межами Землі. Сейсмометр апарата InSight зафіксував коливання марсіанських надр, хоча для картографування окремих неоднорідностей однієї станції замало і потрібна мережа приладів. Отримані дані дали змогу оцінити розміри ядра сусідньої планети.
