Місяць — найдивніша річ, яку ми можемо побачити на небі. Він змінює свої фази, перетворюючись із серпа на повню і знову на тонкий серп. Його розмір змінюється. Але при цьому наш супутник завжди залишається повернутим тим самим боком. Тож розберімося, чому так.
Фази Місяця
Розповідь про те, що можна побачити на Місяці, варто почати з того, як ми бачимо його поверхню. Тут варто запам’ятати кілька важливих моментів. Перший із них стосується того, що у нашого супутника є фази. Пов’язані вони з його освітленістю Сонцем. Тому з періодичністю в середньому 29,6 доби він із тоненького ріжка-молодика перетворюється на повню, потім стає старим і повністю зникає, аби «народитись» у новому циклі.
При цьому «новим Місяцем» називають саме той час, коли супутник Землі повернутий до нас своїм нічним боком. Зазвичай його в цей час не видно взагалі, але за певних умов диск на небі все ж можна розгледіти завдяки відбитому від планети світлу.
На території України, як і на всій північній півкулі, дуже просто запам’ятати, який місяць росте, а який спадає. Той, що росте, можна перетворити на букву «Р», додавши паличку. А той, що спадає, нагадує літеру «С». Якщо ж подорожувати Південною півкулею, то все буде навпаки. На екваторі ж місяць взагалі «лежить на боку». Тому в цьому разі молодий Місяць нагадує чашку, в якусь щось готуються налити.
Зі зміною фаз на Місяці пов’язане одне з найважливіших понять — термінатор. Це слово означає межу між освітленою та неосвітленою частинами небесного тіла. Термінатори є в усіх планет та супутників, але неозброєним оком із Землі ми можемо роздивитися тільки один — той, що рухається поверхнею нашого компаньйона.
Слово «термінатор» завдяки Голлівуду звучить загрозливо. Однак у перекладі з латини воно означає всього лише «обмежувач», адже ця лінія відділяє день від ночі. І хоча на поверхні Місяця вона присутня завжди, бачимо ми її тільки тоді, коли він спадає чи зростає.
Обертання Місяця
Друга річ, яку варто пам’ятати про Місяць, зазвичай формулюється як «він завжди повернутий до нас одним і тим самим боком». У певному сенсі це дійсно так, адже незалежно від фази ми бачимо на поверхні той самий малюнок морів і кратерів. Однак це твердження не зовсім точне.
«Однобічність» Місяця називається припливним захопленням. Викликається це явище припливними силами, які гальмують обертання нашого супутника навколо власної осі. Внаслідок цього за мільярди років період його осьового обертання зрівнявся з тривалістю обертання навколо Землі. Тому здається, що він весь час «підлаштовується» під земного спостерігача.
Місяць рухається еліптичною орбітою. Вона має найближчу до Землі точку (перигей) і найдальшу (апогей). Обидва слова походять від грецького імені нашої планети — Гея. Найбільш очевидний наслідок із цього факту полягає в тому, що наш природний супутник візуально змінює свій розмір. Різниця між його найменшим і найбільшим видимим діаметром може сягати 14%.
Найбільший розмір у нашому небі Місяць має тоді, коли проходить перигей. Якщо цей момент збігається з повнею, то спостерігається явище, яке ми називаємо супермісяцем. Інколи воно збігається з місячним затемненням.
Місячні лібрації
Менш очевидним наслідком еліптичної орбіти Місяця є невеликі відхилення від його «припливного захоплення». За законами небесної механіки, чим ближче тіло до перигею — тим швидше воно рухається по орбіті. З апогеєм усе навпаки. Але швидкість обертання навколо осі є постійною. Через це наш супутник то трохи «поспішає», то навпаки, «запізнюється». Тоді ми бачимо ті його частини, які не мали би бачити: трошки на сході та трошки на заході. Це явище називається широтною лібрацією. Термін походить від латинського слова, яке означає «ваги» чи «розгойдування».
Існують також і широтні лібрації, під час яких Місяць розгойдується у напрямку «південь-північ». Пов’язано це з тим, що площина його обертання не збігається з власне місячним екватором. Загалом завдяки обом видам цього явища ми можемо спостерігати з Землі 59% поверхні нашого природного супутника.
Все вищеописане відбувається із Місяцем безупину. Він ніколи не лишається в одному й тому ж положенні. З ночі в ніч наш супутник з’являється над горизонтом у різний час, змінює форму і трохи «хитається» у процесі лібрації. Але на його поверхні є купа об’єктів — морів, гір і кратерів. Вони залишаються незмінними впродовж мільйонів років.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
