До 2014 року Крим був одним із головних центрів вивчення космосу. Тут розташовувалося чимало оптичних телескопів і антен, здатних приймати сигнали як від астрономічних об’єктів, так і від космічних апаратів. Усі ці унікальні інструменти зараз в окупації.
Крим — перлина української астрономії
Автономна республіка Крим — особливий регіон України, який славиться своєю унікальною стародавньою історією та строкатим етнічним складом. Також він вирізняється своїм кліматом і розвиненим туризмом.
Проте всім українським любителям космосу він відомий як місце розташування важливих наукових центрів, завдяки яким астрономи з усієї України мали змогу вивчати дива Всесвіту. На превеликий жаль, 2014 року росія незаконно окупувала півострів, і всі ці наукові інструменти стали її здобиччю.
Кожен із цих телескопів заслуговує на те, аби згадати про нього хоча б побіжно. Усі вони діяли у складі Кримської астрофізичної обсерваторії, яка розпочиналася з невеликої спостережної станції, збудованої поблизу від Симеїзу ще на початку ХХ століття, і достатньо швидко стала відомою. Зокрема, 1926 року там встановили один із найбільших на той час у Європі телескопів-рефлекторів, що мав діаметр дзеркала 1 м.
Саме на Сімеїзькій обсерваторії 1925 року уродженець Одеси Григорій Абрамович Шайно відкрив астероїд 1709. У 1967-му він отримав назву «Україна».
У часи Другої світової війни Сімеїзька обсерваторія була майже повністю знищена. Однак згодом її відновили, й зараз на горі Кош-Кая біля Симеїза встановлені одразу кілька інструментів. До речі, цю вершину на березі Чорного моря часто неправильно називають «Кошка», що є лише перекрученням кримськотатарської назви, яка означає «парна скеля».
На горі Кош-Кая встановлені два телескопи-рефлектори виробництва німецької фірми Carl Zeiss. Один із них має діаметр дзеркала 600, а інший — 1000 мм. Також тут є фотографічна камера СБГ з діаметром дзеркала 43 см та кілька лазерних далекомірів, найвизначнішим з яких є KRIM, або ж Simeiz-1873.
Останній апарат використовувався для відстежування супутників на орбіті. Він спрямовував на них лазерний імпульс і, отримавши віддзеркалений сигнал, із високою точністю визначав відстань до них, а отже, й висоту, на якій вони рухаються.
Найбільші телескопи Кримської астрофізичної обсерваторії
Після Другої світової війни Сімеїзьку обсерваторію вирішили розширити, створивши для неї новий майданчик і оснастивши його потужнішими інструментами. Так народилася Кримська астрофізична обсерваторія (КрАО), до якої зараз організаційно належать і об’єкти на горі Кош-Кая.
Нова ділянка розташовувалася у селищі Наукове, за 12 км від міста Бахчисарай — колишньої столиці Кримського ханства. Численні астрономічні інструменти встановили на південному схилі гори Сель-Бухра.
Наскільки це чудове місце, яскраво свідчить той факт, що ще перед незаконною анексією півострова землю обсерваторії намагалася відібрати для будівництва готельного комплексу фірма, пов’язана з місцевими чиновниками. Після окупації Криму ці люди перейшли на службу росії та продовжили свої посягання.
Першими інструментами обсерваторії стали два телескопи, які Радянський Союз отримав із Німеччини у вигляді репарацій. Якщо перекласти це на зрозумілу мову, то СРСР вивіз їх з окупованої його військами країни. Цікаво, що перший із них був астрографом, виготовлення якого оплатив сам Адольф Гітлер. Він хотів подарувати цей рефлектор із діаметром дзеркала 400 мм своєму другові Беніто Муссоліні, але зрештою телескоп дістався його колишньому другові Йосипу Сталіну. Тож 2014 року його вкрали вже вдруге.
Другий телескоп, який СРСР отримав від Німеччини і який досі розташований у КрАО — рефлектор вже згаданої фірми Carl Zeiss із діаметром дзеркала 1220 мм. Він відомий переважно тим, що 1958 року з його допомогою Микола Козирєв нібито спостерігав за виділенням вулканічних газів у місячному кратері Альфонс. Це спірне дослідження є одним із небагатьох, які свідчать про те, що надра нашого природного супутника все ще залишаються активними.
Проте вказані інструменти не є найбільшими в окупованій КрАО. В 1960 році тут був збудований Дзеркальний телескоп ім. Шайна з діаметром головного дзеркала 2,64 м. Названий він на честь уже згаданого астронома, який був директором обсерваторії й одним з ініціаторів її створення.
На момент завершення будівництва цей телескоп був третім за розміром у світі й поступався лише двом американським. До 2014 року він лишався найпотужнішим інструментом оптичного діапазону, який мала у своєму розпорядженні Україна.
Крім згаданих, у КрАО встановлена ще низка оптичних інструментів з діаметрами дзеркал від 38 до 125 см. Серед них особливо варті уваги телескопи, призначені для спостереження за Сонцем. Найбільший з них — Великий Сонячний Телескоп — має нерухоме дзеркало діаметром 1200 мм.
Також на території КрАО розташований цікавий телескоп АСТ-1200, або ж «Синтез». Робота над ним розпочалася у 1970-х роках. Тоді радянські науковці намагалися створити систему пласких дзеркал, що могли б рухатись і разом утворювати параболічну поверхню певної кривизни.
Зараз такі системи широко використовуються на різних великих телескопах. Проте радянські інженери свого часу із цим завданням не впорались, і вже кілька десятиліть їхній астрономічний інструмент перебуває в законсервованому стані.
Кримські радіотелескопи
Крім астрономічних інструментів, що працюють в оптичному діапазоні, в Криму є чимало радіотелескопів. Найбільшим із тих, що належать КрАО, є РТ-22 в Симеїзі. Діаметр його «тарілки» складає 22 м.
Також на території астрофізичної обсерваторії розташовані два телескопи, що працюють у гамма-діапазоні. Один із них, введений в експлуатацію 1989 року, має назву ГТ-48. Це так званий черенковський телескоп. Особливості його роботи пов’язані з тим фактом, що земна атмосфера майже не пропускає високоенергетичні частинки космічних променів. Проте їхні зіткнення з атомами повітря породжують цілий каскад реакцій, що призводять до утворення вторинного випромінювання. Саме його збирають 48 сферичних дзеркал ГТ-48 та спрямовують на фотокамери.
Вивчаючи вторинне випромінювання, вчені мають можливість зрозуміти, які саме частинки його породили. А вони часто прилітають до нас із дуже цікавих місць — таких, як чорні діри чи активні ядра галактик.
Проте більшість радіотелескопів чи антен, що можуть використовуватися для астрономічних спостережень, перебувають у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) у селищі Вітіно поблизу міста Євпаторія, відомого також за кримськотатарською назвою Кезлев. Центр заснував 1960 року уродженець Житомира Сергій Павлович Корольов для потреб радянської космічної програми.
За часів незалежності НЦУВКЗ використовувався переважно у цивільних програмах дослідження космосу. Однак росіяни, які у 2014 році окупували Крим, передали його військовим і зараз називають його «40-й окремий командно-вимірювальний комплекс військ ВКС РФ».
Першим комплексом радіотехнічної апаратури в Євпаторійському центрі космічного зв’язку була установка АДУ-1000, що мала можливість не тільки приймати, а й випромінювати сигнали. Вона почала працювати ще 1960 року. Складалася з трьох окремих антен: однієї передавальної та двох приймальних. На жаль, зараз із них лишилися тільки дві останні.
Кожна з цих антен складається з восьми параболічних «тарілок» діаметром 16 м, змонтованих на спільній рамі у два ряди по 4 штуки. Цікаво, що повертається вся ця конструкція за допомогою приводних механізмів, знятих із крейсерів типу «Сталінград», а стоїть на корпусах двох підводних човнів.
Основним завданням АДУ-1000 протягом усіх років її використання було забезпечення зв’язку з автоматичними міжпланетними апаратами. Керування першими зондами серій «Венера» та «Марс» здійснювалося за допомогою саме цієї антени. Однак вона також використовувалася для радіолокаційних досліджень планет Сонячної системи, «слухала» випромінювання Сонця та радіоджерел у глибокому космосі.
А 1962 року радіотелескоп АДУ-1000 біля Євпаторії відправив у космос перше послання позаземним цивілізаціям. Початковою його метою була Венера, але насправді сигнал лише частково відбився від неї й далі попрямував у міжзоряний простір. Починалося це послання зі слова «Мир», переданого азбукою Морзе. Але, оскільки все це відбувалось у Радянському Союзі, за ним слідували «Ленін» та «СРСР», тож важко сказати, що подумають інопланетні істоти, якщо його справді приймуть.
Також до НЦУВКЗ належить радіотелескоп П-400П. Це одинична поворотна антена, діаметр дзеркала якої складає 32 м. Вона теж здатна як приймати радіохвилі, так і випромінювати їх. До окупації планувалося використовувати її для виявлення небезпечних астероїдів.
Антена для зв’язку з інопланетянами
Проте П-400П — не найбільший радіотелескоп, який росія вкрала в України разом із Кримом. Насправді таким є РТ-70, також відомий як П-2500. Його ввели в експлуатацію 1978 року. Він являє собою тарілкоподібну антену, встановлену на поворотному пристрої та здатну як приймати, так і передавати сигнали. Вона має діаметр 70 м і площу майже як 13 тенісних кортів.
Головним завданням РТ-70 на момент введення в експлуатацію було забезпечення зв’язку з космічними апаратами. Пізніші зонди програми «Венера», апарати «Вега-1», «Вега-2», «Фобос-1», «Фобос-2», «Марс-96» і навіть «Фобос-Ґрунт» — з усіма ними зв’язок підтримували чи планували підтримувати саме за допомогою цього радіотелескопа.
Проте відомий він не цим, а тим, що саме з нього в космос відправили найбільше послань інопланетним цивілізаціям. Спочатку 1999 року з нього надіслали сигнали до шести різних зір у межах проєкту Cosmic Call 1, потім у 2001-му було дитяче послання, яке також полетіло до 6 різних зір.
У 2003-му був реалізований Cosmic Call 2. Тоді послання із Землі відправили ще на п’ять «космічних адрес», включно із зорею 55 Рака, навколо якої обертається принаймні одна планета в «зоні життя».
Нарешті, 2008 року з РТ-70 було відправлене послання до зоряної системи Gliese 581. У ній планет, придатних до життя, може бути навіть більше. В усіх випадках послання, на відміну від радянських, містили не лише слова, а й фото- та відеозаписи. У їхньому складанні брали участь прості люди з різних куточків світу.
І ось тепер цей унікальний радіотелескоп опинився в руках російських військових, які почали використовувати його для власних потреб. Навіть своїх вчених країна-агресорка до роботи з ним не допускала. Вперше після окупації Криму їм дали можливість використовувати РТ-70 тільки 2022 року, коли інші шляхи отримання інформації від космічних апаратів їм перекрили через широкомасштабне вторгнення до України.
Сигнал, надісланий із РТ-70, долетить до Gliese 581 у 2029-му. Якщо там є розумні істоти, вони зможуть його зрозуміти та відправити відповідь. Землі вона досягне у 2050–2051 роках. Можна лише сподіватися, що отримають її на тому ж радіотелескопі, з якого її відправляли, й зроблять це саме українські науковці.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
