Космос — це не тільки наукові дослідження та військові проєкти. Вже багато років він приносить чималі прибутки державним і приватним компаніям. Телекомунікації, зв’язок, спостереження за земною поверхнею — це те, що забезпечувало космічному бізнесу прибутки останніми десятиліттями й робитиме це у майбутньому.
Чи є космос збитковим?
Польоти в космос — дуже недешеве задоволення. Це люди зрозуміли ще на самому початку космічної ери. Рівняння Ціолковського вимагає на кожен кілограм виведеного на орбіту вантажу витратити значно більшу кількість палива. До того ж самі системи, які це паливо витрачають, належать до найскладніших, створених людиною.
А кожна дрібниця потенційно може призвести до катастрофи, в результаті якої й вантаж, і сама система будуть втрачені. Навіть якщо все буде виконано як треба, здебільшого головним результатом польоту стануть наукові дані, цікаві переважно для вчених.
Відсутність результатів, здатних принести гроші тут і зараз, є однією з головних перепон для розвитку космічної галузі. Тож бізнесмени та прості громадяни просто не розуміють, навіщо вкладатись у те, що не створить багато товарів і послуг за короткий час.
Проте вже у 1970-ті роки прискіпливі аналітики підрахували, що величезні вкладення в космічну сферу так чи інакше принесли величезні прибутки або принаймні окупилися. А з початку XXI століття спостерігається справжній бум створення космічних компаній. Це свідчить про те, що за межами Землі таки є на чому заробити гроші.
Космічний зв’язок і телебачення
Перше, на чому традиційно заробляють у космосі — це передача інформації. Через кривизну Землі радіохвилі у більшій частині діапазону мають вкрай обмежену дальність приймання, незалежно від того, наскільки потужним є передавач. Якщо підняти ретранслятор на геостаціонарну орбіту, він зможе забезпечити передачу сигналу майже на половину земної кулі, а кілька таких апаратів дозволять охопити весь світ, за винятком невеликих приполярних областей.
Першими такою можливістю зацікавилися телевізійні компанії. Супутник під назвою Telstar почав показувати європейські телеканали у США і навпаки ще 1962 року. А вже в одному тільки 1984-му в США було продано понад 500 тис. супутникових систем вартістю 2000 доларів кожна. «Телебачення з космосу» мало неймовірний попит.
Паралельно виникла ідея, що через супутник можна передавати не лише сигнали телеканалів, а й телефонні дзвінки. Перша комерційна компанія, яка продавала клієнтам послуги супутникового телефонного зв’язку, називалася Inmarsat. Вона була заснована 1979 року. Відтоді орбітальні апарати, що з’єднують людей на різних континентах, стали дорогим, але надзвичайно вигідним вкладенням грошей.
Супутники та інтернет майбутнього
На межі XX та XXI століть і телефонні дзвінки, й телебачення перейшли у цифровий формат. По суті, вони стали складовими частинами значно потужнішої системи телекомунікації — інтернету. Зрештою, яка різниця, що передавати у бінарному коді — розмову родичів чи популярну телепередачу, якщо і те, й інше доступне в онлайн-сервісах.
Саме тому зараз, коли говорять про комунікаційні супутники як надзвичайно прибуткову складову космічної галузі, мають на увазі апарати, здатні передавати величезну кількість цифрового контенту незалежно від його змісту. Причому доступним цей сервіс має бути навіть за відсутності наземної інфраструктури.
Так розпочалися перегони між SpaceX та OneWeb. Питання полягало в тому, хто першим створить низькоорбітальне угрупування, до якого можна буде у будь-якому місці через власну антену під’єднати інтернет і користуватися ним без обмежень, подібно до того, як у 1980-ті люди ставили собі тарілки супутникового телебачення.
Наразі у цих перегонах перемагає SpaceX. Проте поки великі компанії сперечалися за лідерство на цьому етапі, життя зробило крок вперед. Дедалі більше людей для під’єднання до інтернету використовує не ноутбук або стаціонарний комп’ютер, а мобільний телефон. Тож усі, хто надають онлайн-послуги, переважно орієнтуються саме на таких споживачів.
Тому у 2021–23 роках численні телекомунікаційні корпорації та супутникові оператори об’єднуються в альянси для досягнення наступної стадії. Має бути створена низькоорбітальна система, здатна забезпечити настільки широкий і стабільний канал передачі даних, що всі люди на Землі зможуть необмежено користуватись інтернетом зі своїх мобільних телефонів — незалежно від того, є поблизу ретрансляційна вежа чи супутниковий термінал, або ж немає.
Але й після досягнення цієї мети ріст ринку телекомунікаційних послуг не зупиниться. Адже стабільний зв’язок на такому рівні досі доступний переважно у розвинених країнах. Африка та частина Азії все ще дуже слабо забезпечені супутниковою інфраструктурою, а тамтешній рівень життя, що зростає, робить її все більш потрібною.
І навіть після того, як усю Землю вдасться забезпечити високоякісним супутниковим інтернетом, цьому ринку ще довго буде куди рости, адже розпочнеться освоєння інших тіл Сонячної системи. І люди, які там оселяться, теж потребуватимуть цифрового зв’язку та сервісів.
Супутники, що стежать за Землею
Ще одна галузь космічного бізнесу, що поступово стає традиційною, — це спостереження за Землею. Спочатку вона повністю належала військовим і службам безпеки різних країн. Поступово нею почали займатися приватні компанії, які запустили власні супутники, що моніторять нашу планету в оптичному, інфрачервоному та радіодіапазонах.
Влада й урядові організації різних країн досі лишаються головними клієнтами приватних супутникових операторів. Сузір’я апаратів на низькій навколоземній орбіті може забезпечити обсяг інформації, порівнюваний з усіма іншими видами розвідки, разом узятими. Звичайно, є й охочі платити за неї мільйони й десятки мільйонів доларів.
Тож якщо компанія має можливість укласти з якимось урядом угоду про довгострокове постачання знімків земної поверхні, це вже чудова бізнес-ідея. Проте останнім часом подібною інформацією цікавляться не тільки урядові структури, а й керівники корпорацій, яких цікавить стан справ у конкурентів та партнерів і перспективність тих або інших ринків.
Проте в цьому випадку простих знімків зазвичай буває недостатньо, адже на них ще треба знайти важливу інформацію. Її називають геопросторовими даними. Вона може містити не лише положення об’єкта чи групи об’єктів у певному місці в певний час, а й те, що ці об’єкти оточує, їхній стан, а також те, як усе це змінюється в залежності від різних факторів.
Тому тут потрібен аналіз отриманих даних, який може коштувати навіть більше, ніж самі знімки. Деякі компанії зараз займаються виключно тим, що відповідно до побажань клієнта видобувають геопросторові дані зі знімків супутників, які їм не належать. Інші пропонують сервіс з опрацювання власних світлин і з радарних зображень. Тобто космічний бізнес виявляється тісно пов’язаним з IT.
Але останнім часом і цього виявляється замало. Адже супутникових фото вже настільки багато, що просто знайти їх у стосі їм подібних надзвичайно складно. Тому вже зараз компанії працюють над ще глибшою інтеграцією з інтернет-технологіями. Наприклад, нещодавно Maxar Technologies представили додаток для роботи зі своїми даними. Він дозволяє не лише зручно шукати вже наявні світлини, а й замовляти нові.
Агромоніторинг і контроль за біоресурсами
Однією з галузей, де супутниковий моніторинг і отримання геопросторових даних можуть стати особливо цінним товаром, є агробізнес. Населення Землі зростає, а потреба людей у харчових продуктах — особливо у країнах, що розвиваються — збільшується ще швидше. Водночас клімат Землі змінюється у менш сприятливий для землеробства бік.
Тож «просто сіяти, як сіяли діди» тепер не вийде. Сільське господарство стає високотехнологічною галуззю, де врожай намагаються зробити незалежним від природних чинників і ще на стадії вирощування передбачати, куди та за скільки він буде проданий.
У таких умовах супутник, який регулярно оглядає всі поля в регіоні й отримує про них геопросторові дані, може дуже сильно допомогти всім, оскільки дозволяє реагувати на зміни ситуації оперативно. Подібні послуги можуть бути надзвичайно вигідним бізнесом. Прикладом цього є компанія EOS Data Analytics. Уже багато років вона займається обробкою даних про стан сільськогосподарських угідь, отриманих від різних супутникових операторів.
А кілька років тому вона вирішила сама стати власницею орбітального угрупування. Її перший супутник називається EOS SAT-1. Запустили його 3 січня 2023 року, а 24 квітня були опубліковані перші зроблені ним знімки. Камери супутника працюють не лише у видимому, а й у ближньому інфрачервоному діапазоні, завдяки чому отримані зображення дозволяють оцінювати ступінь зволоження рослин на полях і стан їхнього здоров’я.
І це лише початок. Сільське господарство дедалі сильніше пов’язується з використанням природних біотопів. Лісогосподарства та фруктові сади вже зараз від них достатньо слабо відрізняються, а в майбутньому і сільськогосподарські угіддя, і природні біоресурси можуть стати єдиною системою, стан якої оцінюватимуть супутники.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
