Титан, що обертається навколо Сатурна, є другим за розміром супутником Сонячної системи. Однак при цьому він має діаметр усього в 40% земного. Тож як же йому вдається утримувати атмосферу, що є значно щільнішою за ту, до якої ми звикли на нашій планеті?
Атмосфера Титана
Планетологи з Південно-західного науково-дослідного інституту в співпраці з Науковим інститутом Карнегі нещодавно провели експериментальне дослідження, яке мало на меті дізнатися, як супутнику, попри невеликий розмір, вдається утримувати надзвичайно щільну атмосферу.
Титан є другим за розміром супутником Сонячної системи після Ганімеда. Однак його діаметр становить лише 40% від земного, а це означає масу, яка у сотні разів менша, ніж у нашої планети, й набагато слабшу силу тяжіння. Останнє зазвичай означає, що молекулам з атмосфери космічного тіла треба передати менше енергії для того, аби вони загубилися в космічному просторі.
Атмосфера на Титані має бути значно тоншою, ніж на Землі. Проте насправді вона у 1,5 раза щільніша. Газова оболонка супутника на 5% складається з метану і на 95% — з азоту й існує за дуже низьких температур.
Відколи у 1944 році склад атмосфери Титана був визначений, науковці цікавляться питанням про те, як супутнику вдається її підтримувати. Адже, за всіма розрахунками, її підтримує у стабільному стані метан. А він протягом 30 млн років мав випаруватися, після чого азот випав би на поверхню супутника, як дощ або сніг, і замерз би.
Внутрішнє джерело
Пояснення для існування такої атмосфери знайдене багато років тому. Усе, що треба для її існування — це надходження все нових і нових газів із глибин супутника. Але як саме це відбувається? З цією метою і були проведені нові експерименти.
Їхні умови проєктували на основі даних, отриманих від місії Cassini-Huygens з 2004 по 2017 рік. Саме вона підказала, який склад повинні мати глибини Титана. Вчені створили такі матеріали й почали їх нагрівати до температури від 250 до 500°С за тиску в 10 бар.
Матеріали ці являють собою складні суміші органічних сполук, і під час нагрівання вони виділяли вуглекислий газ та метан. Їх виявилося достатньо для підтримки атмосфери Титана в стабільному стані. У майбутньому ці дані планують використати під час реалізації місії Dragonfly.
За матеріалами phys.org
