Увага численних спостерігачів — як професіоналів, так і аматорів — прикута до комети C/2024 G3 (ATLAS), яка сьогодні проходить перигелій. Для комети це справжнє «випробування вогнем», адже вона опиняється у 4 рази ближче до Сонця ніж Меркурій, а температура її ядра може сягнути 1000 К. «Виживе комета чи розпадеться?» — ось питання, відповідь на яке ми очікували, затамувавши подих.

Танок льоду та полум’я
Ядро комети являє собою «пухкий брудний сніжок»: тверді частинки тут перемішані зі змерзлими газами та водяним льодом. Наближаючись до Сонця, комета поступово випаровується, твердий матеріал покидає ядро і витягується за нею довгим хвостом.
У перигелії (найближчій до Сонця точці орбіти) C/2024 G3 опиняється за 0.0935 а.о. від зорі, через що ядро може розігрітися до 900–1000 К, тому більшість астрономів відносять її до навколосонячних комет. Останні кілька днів спостерігати цю комету було надзвичайно складно, оскільки «хвостата» перебувала буквально у кількох градусах від Сонця. Але ми все ж мали змогу стежити за її долею, оскільки 11 січня комета з’явилася у полі зору космічного сонячного коронографа SOHO — на знімках ширококутного інструмента LASCO C3. В центрі кадру Сонце закрите спеціальною блендою, аби побачити область сонячної корони та навколо неї, куди комета і пірнула з головою.

Або пан, або пропав
Тривожна новина сколихнула вчора (12 січня) спільноту спостерігачів: японський астроном Takaaki Oribe опублікував знімок комети C/2024 G3 (ATLAS), отриманий на денному небі за допомогою телескопа діаметром 1,03 м обсерваторії Saji. І на ньому чітко видно, що псевдоядро комети складається з двох частин: більш яскравої та менш яскравої.
Загалом, фрагментація ядра була цілком очікуваною, оскільки 2 січня Террі Лавджой спостерігав різке збільшення яскравості комети. Чим це може бути викликано? При наближенні комети до Сонця, тиск газів всередині ядра зростає. І, якщо ядро крихке, то воно може розколотися на два чи більше фрагментів. Зазвичай подібне різке збільшення яскравості як раз і свідчить про розпад ядра. Нерідко за одним спалахом слідують і інші. Тоді можна робити висновок про крихке ядро, що для навколосонячної комети різко знижує шанси на виживання.

Проте на жодному зі знімків, отриманих до чи після цього, ніяких ознак розпаду не видно. Не спостерігалося і додаткових спалахів. Чи не міг Takaaki Oribe помилитися при зйомці або при обробці кадрів? Скоріше ні, ніж так. Окрім комети, на знімку видно треки від ледь помітних зір — результат специфічної обробки фотографій, при якій рух комети на тлі зір компенсується, через що не комета, а зорі виглядають витягнутими. Оскільки ніяких аномалій у треках немає, то і зображення комети майже напевно не містить помилок.
Інше питання, яке у зв’язку з цими виникає: куди подівся додатковий фрагмент? Тут варіантів два: або він доволі швидко випарувався, або решті знімків не вистачає роздільної здатності, аби роздивитися деталі у псевдоядрі.
Спостереження за межею можливого
Вчора, 12 січня, Chris Schur (Аризона) зробив щось таке, що здається зовсім неможливим. За допомогою усього лише 250-мм короткофокусного телескопа він зміг сфотографувати комету C/2024 G3 (ATLAS) на денному небі! Знімок, який ви бачите нижче, був зроблений о 10:44 за місцевим часом, він є не одиночним кадром, а сумою 250 знімків по 0,03 секунди кожен. На момент зйомки комета була лише у 5° від Сонця. Варто зазначити, що Кріс вжив певних заходів безпеки. Зверніть увагу на те, що телескоп оснащений додатковою саморобною блендою (спеціальне «подовження» труби), аби на камеру не потрапив навіть маленький промінчик світла.

А Pra Claudio повідомив сьогодні, що йому вдалося знайти комету на денному небі за допомогою бінокля діаметром 100 мм. Йому вдалося не тільки роздивитися голову комети, але й побачити «натяк» на невеличкий хвостик. Хоча за таких умов важко зробити надійну оцінку блиску, яскравість у -4m (майже дотягує до Венери) виглядає доволі реалістичною.
Щаслива розв’язка
Отже, сьогодні о 12:17 за Києвом комета пройшла перигелій, і, як свідчать спостереження SOHO, витримала своє випробування з честю. C/2024 G3 (ATLAS) все ще залишається дуже яскравою, хоча і не настільки як передбачали прогнози, згідно з якими вона мала досягти -6 зоряної величини. Тепер комета поступово буде віддалятися від Сонця, одночасно розвертаючись хвостом вперед.
Теоретично, комету все ще можна упіймати в наших широтах. 14–16 січня вона вже трошки відійде від Сонця та буде заходити за обрій невдовзі після нього. Наразі ми не знайшли жодних фотографічних свідчень спостережень з України. Тож, ви можете стати першими!
