Космічний телескоп James Webb відкрив науковцям можливість побачити світло двох наднових, що спалахнули кілька мільярдів років тому в далеких галактиках. Дослідники сподіваються, що ці спостереження допоможуть розв’язати давню суперечку, відому як напруження Габбла.
Напруження Габбла
Нещодавно вчені, які працюють із проєктом VENUS, опублікували дослідження двох дуже віддалених наднових, які побачив космічний телескоп James Webb. Вони вважають, що їхнє дослідження у перспективі дасть змогу вирішити так зване напруження Габбла.
Своєю назвою воно зобов’язане американському астроному Едвіну Габблу, хоча про його існування вчені дізналися вже після смерті останнього. Річ у тім, що Габбл ще у 20-х роках ХХ століття сформулював закон, згідно з яким наш Всесвіт розширюється пропорційно до певної величини, яка відома як стала Габбла.
Проблема лише в тому, що стала Габбла нізвідки не виводиться. Її можна визначити тільки на основі спостережень. І якщо вимірювати її, спостерігаючи за надновими, то виходить 67 км/с на МПк, а якщо за фоновим мікрохвильовим випромінюванням — 73 км/с на МПк. Це і називається напруженням Габбла.
Дві наднові
І ось тут науковцям, що працюють над проєктом VENUS, пощастило. По суті, він являє собою дослідження різних цікавих точкових джерел у ранньому Всесвіті. Тому вчені уважно вдивлялися за допомогою James Webb у скупчення галактик.
Річ у тім, що завдяки своїй колосальній масі вони можуть діяти як гравітаційні лінзи. Простіше кажучи, такі об’єкти викривлюють світло джерел, розташованих позаду них, а інколи навіть фокусують його. У результаті ми спостерігаємо протяжні світлові дуги об’єктів, які інакше не змогли б розгледіти навіть у вигляді цяточок.
І ось вченим пощастило майже одночасно побачити щось цікаве у скупченнях галактик MJ0308 та MJ0417. Серед дуг, породжених кожною з них, вони виявили сліди наднових, які отримали назви «Арес» та «Афіна». Хоча світло від них дійшло до нас одночасно, перша з них спалахнула 4 млрд років тому, а друга — 6,5.
Але й це не головне. Річ у тім, що гравітація галактичних скупчень не тільки викривлює потік фотонів, а й може розщепити його, направивши різними шляхами. Саме тому світло від однієї й тієї ж події ми можемо бачити кілька разів у різний час.
У випадку Афіни воно повторно дійде до нас через 2–3 роки, а у випадку Ареса через 60. І саме цю різницю вчені хочуть використати для того, аби подолати напруження Габбла. По тому, якою саме буде затримка в обох випадках, вони хочуть встановити точне значення сталої Габбла.
За матеріалами phys.org
