Ця стаття була опублікована у 185-му номері журналу The Universe Space Tech. Її авторка — Анна Волкова, журналістка
Останні десятиліття тема кіберпанку дедалі щільніше вплітається в інформаційне поле та сучасну популярну культуру. І це не дивно, адже разом із технологічним прогресом, науковими відкриттями й освоєнням космосу все осяжнішою стає головна дилема кіберпанку — занепад людського світу на противагу розквіту технологій.
Чи судилося людству зануритись у споживацьку кризу та втратити філософські й культурні надбання минулих поколінь під тиском великих космічних і технологічних відкриттів — ось питання, над яким письменники-фантасти продовжують розмірковувати у своїх творах.
Отже, що варто прочитати, аби зрозуміти кіберпанк-філософію?
Брюс Стерлінг «Схізматриця» (1985)
Цю книгу американського письменника-фантаста заслужено вважають «біблією кіберпанку». Світ роману — це космічне майбутнє, коли людство, яке давно покинуло Землю, живе у різних куточках Сонячної системи, будуючи нові суспільства на астероїдах і в орбітальних містах. Тут є все, чого зазвичай чекаєш від кіберпанк-твору та навіть більше: механічні імпланти, технічне вдосконалення людського організму, пошуки безсмертя у ворожому Всесвіті, космічний трансгуманізм і його наслідки та складні ієрархічні баталії у розшарованому суспільстві майбутнього.
Річард Морган «Видозмінений вуглець» (2002)
Роман поєднав у собі елементи детективу, бойовика та класичного кіберпанку. Однак сприймати його як черговий плаский екшн не варто: Річард Морган зумів створити багаторівневу перспективу розвитку людства на етапі, коли ближній космос уже підкорений, а міжзоряні подорожі — лише справа фінансів. У світі «Видозміненого вуглецю» люди успішно колонізують планети, оцифровують свідомість й імплантують у свої тіла нейрохімію. Перед читачем розгортається нуарна реальність, де переміг кіберпанк, фоном для якого слугує космічна експансія, а захоплива детективна лінія дозволяє ще глибше зануритися у цей небезпечний вимір.
Філіп Дік «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968)
Канонічний роман, про який чув кожен, хто хоч трохи цікавився жанром кіберпанку й антиутопії в літературі. Сьогодні він актуальний як ніколи. Філіп Дік звертається до філософських питань цінності життя та сутності людських емоцій і почуттів у світі, де Земля отруєна радіацією, а численні колоністи будують нові поселення в інших зоряних системах. Людство вже втратило звичні нам етику та мораль і побудувало нову ієрархію, в якій андроїди — людиноподібні біологічні створіння — виконують роль допоміжних пристроїв для життя людей. Крім цього, у романі ви знайдете роздуми про релігію в технологічному суспільстві, антропологічні пошуки людей майбутнього та відповідь на головне питання: «Чи мріють андроїди про електроовець?». 
Якщо ж література кіберпанку для вас не нова, то радимо до прочитання не менш вартісні книги на межі цього жанру та наукової фантастики.
Пітер Воттс «Сліпобачення» (2006)
Роман канадського письменника об’єднав найяскравіші теми для наукової фантастики й увібрав у себе нотки утопічного кіберпанку. Пітер Воттс крізь призму сюжету розмірковує над такими поняттями, як свобода волі, межі людської особистості, теорія ігор і нейробіологія людини.
Ніл Стівенсон «Лавина» (1992)
Звичні нам кордони держав у «Лавині» вже давно зникли, так само як і межі між реальністю та віртуальним Метавсесвітом. Високі технології, комп’ютери, всюдисущі штрих-коди, адаптивні шини існують поряд із бідністю та залежністю від мафії, а порядок є лише у програмному забезпеченні та доставці піци. Саме в такій реальності намагається вижити й не втратити в собі людину головний герой роману — розвізник піци Хіро.
Гарного читання!
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
