Комета C/2024 S1 (ATLAS), про загибель якої раніше повідомляли астрономи, «ожила». Хвостата гостя спалахнула, різко збільшивши свою яскравість і продемонструвавши, що повідомлення про її смерть виявилися передчасними. Розповідаємо про те, чого чекати від комети та чи зможемо ми її побачити.
Комета Шредінгера
Ми вже писали про комету C/2024 S1 (ATLAS). Це навколосонячна комета із сімейства Крейца, яка була відкрита 27 вересня 2024 року за місяць до проходження перигелію. Знахідка одразу привернула увагу любителів астрономії по всьому світу, подарувавши їм надію на те, що протягом жовтня на небі можна буде побачити дві яскраві комети.
Однак з якоїсь причини комета досить повільно нарощувала яскравість. На початку жовтня C/2024 S1 (ATLAS) показала невелике збільшення блиску, а вже через кілька днів міжнародна група астрономів приголомшила всіх знімками, на яких було видно характерні ознаки розвалу ядра комети. На основі цього багато вчених «поховали» C/2024 S1 (ATLAS), зробивши висновок про її дострокову загибель. І у них були всі підстави, бо такі історії не рідкість. Можна згадати ту саму C/2012 S1 (ISON), якій свого часу багато ЗМІ активно пророкували титул найяскравішої комети XXI століття, але яка не виправдала очікувань і перетворилася на хмару пилу під час зустрічі із Сонцем.
Але потім C/2024 S1 (ATLAS) знову піднесла сюрприз. Проведені 15 жовтня спостереження показали, що, попри помічені раніше ознаки розпаду, в комети зберігається чітке ядро. Ба більше, вона зробила кілька спалахів. За оцінками спостерігачів, у проміжку між 16 і 19 жовтня яскравість комети зросла майже в 40 разів, до +8.5 зоряної величини. Комета також обзавелася хвостом. А це означає, що повідомлення про її смерть, як мінімум, виявилися передчасними.
Крихкі навколосонячні комети
Як ми вже згадували, C/2024 S1 (ATLAS) є частиною сімейства Крейца. Так називають групу навколосонячних комет, які рухаються схожими орбітами. Вважається, що всі вони є фрагментами однієї дуже великої комети. За деякими припущеннями, вона зруйнувалася в IV столітті до н. е. Через це іноді її також називають кометою Аристотеля.
Відмінною особливістю комет сімейства Крейца є те, що перигелії їхніх орбіт пролягають на зовсім невеликій відстані від Сонця. Через це вони піддаються набагато сильнішому нагріванню і викидають куди більше пилу, ніж звичайні хвостаті гості. Щоправда, розмір переважної кількості комет сімейства Крейца зовсім невеликий. Тому зазвичай їх може побачити лише космічна обсерваторія SOHO.
C/1965 S1 (Ікея — Секі) теж не витримала зустрічі із Сонцем і розпалася щонайменше на три фрагменти. Аналогічно, Велика комета 1882 року теж розпалася після проходження перигелію. Щоправда, у двох останніх випадках комети можна було спостерігати на небі й після розпаду, що пов’язано з їхніми великими розмірами.
Справжнім розчаруванням століття для спостерігачів стала комета C/2012 S1 (ISON). Хоча вона і належала до навколосонячних, вважається, що її доля не пов’язана з сімейством комет Крейца. Відкрита у вересні 2012 року, вона мала пройти перигелій 1 жовтня 2013-го, на відстані близько 1,1 млн км від поверхні Сонця. При цьому очікувалося, що за яскравістю вона не поступатиметься C/1965 S1 (Ікея — Секі), досягнувши -13 зоряної величини. Однак, у міру наближення до перигелію, вона показала кілька спалахів, що вказувало на крихку структуру ядра, нездатну чинити опір розігріву сонячним випромінюванням. Останній спалах, що стався незадовго до перигелію, породив достатню кількість пилу, щоб бути помітним ще довго після зустрічі із Сонцем.
Майбутнє C/2024 S1 (ATLAS)
Оскільки C/2024 S1 (ATLAS) вже демонструвала ознаки руйнування, ймовірність того, що їй вдасться зробити те, що не вдалося її попередницям, і зберегти відносну цілісність, є відверто невеликою. Майже напевно це її остання зустріч із Сонцем, і на комету чекає приблизно така ж доля, як C/2012 S1 (ISON). Останній сильний спалах, ймовірно, став доволі руйнівною подією, внаслідок якої від комети відколовся доволі великий фрагмент. Оголивши внутрішню частину ядра, комета швидко витратила істотний запас газу, після чого її яскравість сильно впала.
Основне питання зараз полягає в тому, чи вдасться C/2024 S1 (ATLAS) дожити до перигелію. Якщо комета проявить стійкість, її можна буде побачити на небі. У кращому становищі тут перебувають мешканці Південної півкулі. У Північній півкулі, можливо, вийде спостерігати її хвіст.
C/2024 S1 (ATLAS) досягне перигелію 28 жовтня. Вона наблизиться до Сонця на відстань лише в 500 тис. км. На такій дистанції температура поверхні її крижаного ядра досягне близько 2000°C, що більше за температуру плавлення заліза. Якщо до цього моменту комета все ще зберігатиме відносну цілісність, у теорії її блиск може досягти -5 – -7 зоряної величини. У цьому разі вона, хоч і на дуже короткий час, засяє яскравіше за Венеру. А якщо якимось неймовірним чином комета витримає випробування Сонцем, то до 2 листопада її можна буде побачити на небі й у Північній півкулі.
Але, знову ж таки, ймовірність такого результату астрономічно мала. Найімовірніше, вже найближчими днями C/2024 S1 (ATLAS) знову помре, і цього разу вже остаточно. Утім, не варто засмучуватися. Ця подія буде зафіксована різними сонячними обсерваторіями, вони покажуть процес розпаду в усіх подробицях і зберуть дані, які напевно знадобляться астрономам. А потім, рано чи пізно, до Сонця наблизиться наступний великий представник сімейства Крейца, якому судилося стати новою Великою кометою.
