Вчені з’ясували походження «швейцарського сиру» на південному полюсі Марса

На відміну від решти поверхні Червоної планети, її південний полюс вкритий химерними утвореннями, схожими на швейцарський сир. Десятиліттями планетологи дивувалися, як таке утворення взагалі можливе, оскільки довго вважалося, що цей шар не може бути стабільним упродовж тривалого часу. Лише зараз вчені знайшли відповідь на цю наукову загадку на Марсі.

Камера HiRISE на апараті NASA Mars Reconnaissance Orbiter зафіксувала цю незвичну яму на поверхні Марса
Камера HiRISE на апараті NASA Mars Reconnaissance Orbiter зафіксувала цю незвичну яму на поверхні Марса. Заморожений вуглекислий газ надає регіону унікальний вигляд, схожий на «швейцарський сир». Зображення: NASA/JPL

Хоча вчені й раніше знали, з чого складаються ці утворення (це шари замерзлого вуглекислого газу та замерзлої води, які осідали протягом багатьох років), але їм було важко відстежити, як саме ці утворення розвивалися та трансформувалися протягом коротших періодів часу.

У дослідженні, опублікованому в журналі Geophysical Research Letters, планетолог Пітер Бюлер з Інституту планетарних наук у Тусоні, штат Аризона, представив модель, яка відображає 510-тисячолітню історію клімату, як змінилося фантастичне формування «швейцарського сиру» на поверхні відповідно до орбітальних полярних нахилів планети. Це відкриття було суттєвим кроком для розуміння водяного циклу Марса.

Цикли протягом 100 тисяч років

Кожні 100 тисяч років на Марсі відбуваються цикли, під час яких його полюси змінюються від більшого нахилу до або від Сонця. Ці варіації призводять до різної кількості отриманого сонячного світла, що потрапляє на кожну смугу широт, а отже, змінюється температура кожної смуги. Водяний лід пересувається від тепліших до холодніших регіонів під час цих циклів, керуючи основним довгостроковим глобальним водним циклом Марса», — пояснив Бюлер.

Ямчаста місцевість на Марсі
Ямкова місцевість, яка складається з вуглекислого газу (сухого льоду), покриває найвищий шар водяного льоду на південному полярному Марсі. Розмір зображення приблизно 1 км. Авторство: NASA/JPL-Caltech/UArizona

Щоб перевірити свою гіпотезу, вчений використав числову модель «для імітації накопичення шарів із часом», яку він повторював «приблизно мільярд разів», поки нарешті не зміг статистично визначити, яка конкретна конфігурація осадження води найкраще відповідає шарам «швейцарського сиру», присутнім сьогодні на планеті.

Кругообіг води та вуглекислого газу на Марсі

«Товщина водяного шару говорить нам, скільки водяної пари було в атмосфері Марса і як ця водяна пара рухалася планетою. Вуглекислий газ розповідає нам про те, яка частина атмосфери замерзла на планеті, й, таким чином, наскільки товстою або тонкою була атмосфера Марса в минулому», — пояснив вчений.

Дослідження може дати нам глибоке розуміння давньої історії Марса. Але розуміння кліматичних моделей — це не лише важлива частина уявлення того, як виникла наша сусідня планета. Якщо люди коли-небудь колонізують Марс, знання про його атмосферу та кругообіг води буде ключем до нашого виживання на Червоній планеті.

Раніше ми повідомляли про докази існування рідкої води на Марсі.

За матеріалами psi.edu.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Європейський дослідник астероїдів зробив прощальні знімки Землі та Місяця
Дані телескопа James Webb суперечать моделям реіонізації
У пошуках життя в Сонячній системі: пряма трансляція запуску місії Europa Clipper
Назустріч Землі: Hubble зазнімкував спіральну галактику, що згасає та наближається до Чумацького Шляху
Звідки на Землю потрапили «будівельні блоки» життя
Лице з виразом болю: Perseverance знайшов дивовижну скелю
Приречений світ: хмара натрію видала вулканічний екзосупутник
Погляд з безмежності: як самотній астронавт Apollo 15 побачив Землю по-новому
Планета у подвійній системі допоможе розгадати загадку червоних карликів
Нова теорія про гравітацію без маси: знайдена альтернатива темній матерії