Вчені знайшли наднову проміжного типу

Вчених зацікавила незвична наднова, яка почала згасати, а потім спалахнула з новою силою. Астрономи вважають, що вона являє собою новий тип цього явища, який є проміжним між тим, що відбувається в одиничних і тісних подвійних системах.

Незвична наднова

Вчені з університетів Кіото та Осаки, які працюють із масивом антен ALMA, що розташований у Південній Америці, зробили цікаве відкриття в іншій галактиці. Вони спостерігали наднову SN 2018ivc, яка поводилась трохи несподівано і почала тьмяніти через 200 діб після вибуху.

Вони вирішили ще раз її перевірити у момент, коли від вибуху минуло 1000 діб. На їхнє здивування, наднова не потьмянішала, а знову набрала яскравості, ніби відродившись. Це перше подібне явище, яке вдалося спостерігати у міліметровому діапазоні. І саме ця обставина дала вченим можливість пояснити, що вони, власне, спостерігають.

На думку науковців, вони мають справу з явищем нового типу, яке займає проміжне положення між надновими типу І та ІІ. І пов’язане воно з тим, що у зорі є компаньйон, але він перебуває на певній відстані від неї.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Складне минуле наднової зорі

Наднові — це одні з найпотужніших вибухів у Всесвіті. Вчені поділяють їх на два типи й безліч підтипів. У першому випадку в зорі, що вибухає, є компаньйон, який протягом тисяч років до вибуху відтягує на себе її зовнішні шари. Це прискорює процес, але, зрештою, призводить до великих втрат маси.

Другий випадок трапляється, коли у зорі немає компаньйона або він розташований занадто далеко від неї. Тоді вона випалює весь свій водень до кінця та починає формувати все важчі елементи. Це завершується колапсом і утворенням значно важчого залишку, на який після вибуху падає чимала частина викинутого матеріалу.

Вченим давно хотілося дізнатися, що буває, коли компаньйон розташований не зовсім поруч із зорею, але й не надто далеко. І саме SN 2018ivc надала їм таку можливість. Дослідники встановили, що приблизно за 1500 років до вибуху компаньйон зорі відтягнув від неї значну частину речовини, яка повисла у просторі як оболонка.

Коли зоря вибухнула, то наднова виявилася відносно слабкою і почала згасати через 200 діб ще до того, як викид дістався цієї оболонки. Після цього він продовжив свій рух, у проміжку між 200 і 1000 діб дістався її та спалахнув із новою силою.

За матеріалами Рhys.org.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine