Представлене зображення було отримане на території Європейської Південної обсерваторії. Воно демонструє внутрішнє влаштування «Йепуна» — одного з Основних телескопів, що входять до складу комплексу Дуже Великий телескоп ESO (VLT).
Загалом VLT складається з чотирьох 8,2-метрових Основних та чотирьох 1,8-метрових Допоміжних телескопів. У той час, як Основні телескопи є стаціонарними, Допоміжні телескопи встановлені на рухомі платформи і їх можна переміщати рейками, розміщуючи на 30 підготовлених майданчиках. Це дає можливість використовувати VLT, як інтерферометр з базою, що переналаштовується.
Але все ж таки, основна міць VLT прихована всередині Основних телескопів. Зокрема, на тому самому «Йепуні» змонтовано кілька найбільш досконалих інструментів обсерваторії, таких як надсучасні приймачі MUSE, HAWK-I та ERIS.
Ці прилади, створені для досліджень планет, «зоряних ясел» та надмасивних чорних дір, ніколи не впоралися б зі своїми завданнями без системи адаптивної оптики AOF. Однією з її складових є пристрій формування «штучних зір». Лазерні промені б’ють із чотирьох чорних труб (їх можна побачити на знімку), що оточують 8,2-метрове головне дзеркало телескопа. Товщина кожного лазерного пучка «Йепуна» складає 30 см, а потужність — 22 Ват. Коли лазерне випромінювання досягає висоти близько 90 км в атмосфері Землі, воно збуджує атоми натрію, що знаходяться там, і вони починають світитися. Внаслідок цього в небі запалюється нова зоря.
Спеціальні сенсори у складі кожного інструменту вимірюють у реальному часі мерехтіння цих штучних зір. На підставі цих вимірювань обчислюються та посилаються на деформоване вторинне дзеркало телескопа команди, які протягом мілісекунд змінюють форму його поверхні. Це дозволяє компенсувати вплив атмосферної турбулентності та отримувати зображення ідеальної якості.
Раніше ми розповідали про влаштування системи високотехнологічних вітрових щитів VLT.
За матеріалами https://www.eso.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine