Вчені, що працюють із космічним телескопом Hubble, багато років знімають невеличку ділянку туманності Вуаль. Цей велетенський, але дуже тьмяний об’єкт є рештками наднової. Дослідники дійшли висновку, що його розширення у просторі не уповільнюється.
Дивовижна туманність Вуаль
Астрономи використали космічний телескоп Hubble для того, аби протягом 20 років, з 2001-го по 2020-й, знімати крихітну ділянку туманності Вуаль, також відомої як Петля Лебедя. Вони розповіли неймовірні речі про те, що з нею відбувається.
Туманність Вуаль — це великий, але дуже тьмяний залишок наднової, який спостерігається у сузір’ї Лебедя. Від 10 до 20 тис. років тому зоря у 20 разів масивніша за Сонце вичерпала свої запаси термоядерного палива і вибухнула. Вона викинула у простір величезну масу газу, яка відтоді розширюється у космосі, формуючи неправильну бульбашку складної форми.
Відстань до туманності Вуаль складає 2400 св. років, а її діаметр — близько 120 св. років. Через це на земному небі вона має велетенський розмір — 3°. Проте вона настільки тьмяна, що практично не помітна, тому відкрили її тільки 1784 року.
Оболонки розширюються
Тонкий видовжений об’єкт на знімку, який зробив Hubble, — один із численних шматків колишньої оболонки зорі, що вже кілька тисяч років розлітаються вусібіч. Саме за ним цей телескоп спостерігає ось вже 20 років.
На знімках видно, як він змінює своє положення у просторі, й завдяки цьому вчені змогли встановити його швидкість. Вона дорівнює 800 тис. км/год. Цього достатньо для того, би подолати відстань від Землі до Місяця лише за пів години. Це здається неймовірним, але за мірками решток наднових це не так вже й багато.
Що більше дивує вчених, так це те, що за минулі 20 років ця стрічка газу анітрохи не уповільнилася. Попри те, що минули тисячі років після того, як відбувся вибух, що виштовхнув її у навколишній простір, туманність Вуаль все ще не знижує швидкості свого розширення.
«Hubble — це єдиний спосіб, за допомогою якого ми можемо з такою чіткістю спостерігати за тим, що відбувається на краю бульбашки», — сказав Раві Санкріт, астроном із Наукового інституту космічного телескопа в Балтіморі, штат Мериленд. «Зображення космічного телескопа вражають, коли ви розглядаєте їх у деталях. Вони розповідають про різницю щільності, з якою стикаються залишки наднової зорі, коли вони розширюються в космосі, та про турбулентність, що виникає у цих місцях».
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
