Супертайфун у Тихому океані породив незвичайне явище, яке вдалося зафіксувати з орбіти. Атмосферні гравітаційні хвилі від шторму піднялися крізь усі шари атмосфери й досягли мезосфери, де їх і вловили супутники. На знімках вони мають вигляд концентричних кілець, що розходяться від центру циклону.
Аномальна потужність шторму
У квітні 2026 року супертайфун Sinlaku перетнув північну частину Тихого океану і приніс сильні зливи та повені на Маріанські острови. Японська метеорологічна агенція надала йому статус «жорстокий тайфун», найвищий за японською шкалою інтенсивності, що приблизно відповідає п’ятій категорії за шкалою Саффіра — Сімпсона.
Метеорологи зазначили, що тропічні циклони такої інтенсивності так рано навесні в цьому регіоні трапляються вкрай рідко. Шторм швидко посилювався над відкритим океаном, і саме в цей час його вплив почав поширюватися вгору, у верхні шари атмосфери.
Хвилі від «гарячих веж»
Механізм утворення атмосферних гравітаційних хвиль пов’язаний зі структурою самого тайфуну. Вивільнення прихованого тепла поблизу ока циклону спричиняє потужну конвекцію і формування хмар, так званих «гарячих веж», які виростають вище за тропосферу і збурюють стратосферу та мезосферу над нею. Аналіз попередніх тропічних циклонів показав, що атмосферні гравітаційні хвилі найчастіше виникають якраз у моменти посилення шторму. Випадок із Sinlaku це підтвердив, за 24 години до отримання знімків він пройшов шлях від другої до п’ятої категорії.
Магазин від Universe Space Tech
Колекція журналів Universe Space Tech №1
До товаруГравітаційні хвилі в атмосфері не пов’язані з гравітаційними хвилями у просторі-часі. Це коливання повітряних мас, що виникають, коли атмосфера повертається до рівноваги після збурення, і поширюються подібно до кіл на воді.
Що побачили супутники
Нічний знімок, отриманий за допомогою приладу VIIRS, що знімає у видимому та інфрачервоному діапазонах, на борту супутника NOAA-20, зафіксував гравітаційні хвилі через явище атмосферного свічення мезосфери. Воно виникає, коли атоми й молекули, збуджені денним сонячним випромінюванням, вночі повертаються до нижчого енергетичного стану й випромінюють світло. На знімку хвилі утворюють майже повні кільця над центром тайфуну, що здивувало дослідників.
«Ми бачимо хвилі, що поширюються радіально і вгору, у формі конуса», — сказала Джоан Александер, старша наукова співробітниця приватної американської науково-дослідної компанії NorthWest Research Associates. За її словами, вітри у верхній атмосфері зазвичай розсіюють такі хвилі на шляху вгору, але відносно слабкі стратосферні вітри на широті шторму навесні 2026 року, схоже, дозволили їм зберегтися.
Додатковим приладом є атмосферний інфрачервоний зонд (AIRS) на борту супутника NASA Aqua, який зафіксував теплові сліди тих самих хвиль у стратосфері 13–14 квітня, що свідчить про тривалий вплив шторму на атмосферу.
Навіщо це вивчати
Практичне значення спостережень виходить за межі наукового інтересу. «Ми хотіли б використовувати атмосферні гравітаційні хвилі, щоб визначати, чи посилюється шторм, адже над відкритим океаном це особливо складно відстежити», — пояснила Александер.
Старша наукова співробітниця NorthWest Research Associate Лора Холт також наголосила, що процеси у стратосфері впливають на довгострокові прогнози погоди, зокрема на зимові умови у Північній півкулі. Такі хвилі від тропічних циклонів здатні сягати іоносфери та спричиняти великомасштабні коливання густини плазми, які порушують роботу супутникового зв’язку та радіокомунікацій.
Джерело: science.nasa.gov
