Близько 2600 років тому ассирійці бачили червоне сяйво в нічному небі, яке, як ми тепер знаємо, було яскравим полярним сяйвом, викликаним потужним сонячним штормом. Ця подія, як встановили дослідники, сталася у 664 році до нашої ери. Свої висновки вони опублікували в журналі Communications Earth & Environment.
Команда під керівництвом Ірини Панюшкіної з Університету Аризони досліджувала деревні кільця у древніх колодах, аналізуючи концентрацію радіоактивного вуглецю-14. У кільцях, що утворилися в 664 році до н.е., було виявлено значно вищий рівень вуглецю-14, що є ознакою сонячної супербурі.
Вуглець-14 утворюється в атмосфері під впливом космічного випромінювання, згодом поглинається деревами й залишається у їхніх кільцях. Під час сонячних бур цей процес значно посилюється, залишаючи помітний слід у деревній тканині.
Супершторм у 664 році до н.е. належить до так званих подій Міяке — сонячних бур, що залишили значний слід у природних архівах Землі за останні 14 500 років. До цієї групи також відносять події 7176, 5410, 5259 років до н.е., а також 774 і 993 років н.е.
Дослідження показують, що ці події впливають не лише на рівень вуглецю-14, але й на хімічний склад атмосфери, змінюючи систему Землі в цілому.
Методи дослідження
Науковці використовували дендрохронологію — вивчення річних кілець дерев для аналізу кліматичних змін та датування подій. Дослідження проводили на древніх деревах з уральських гір. Річні кільця дерев фіксують умови середовища: кожне кільце відповідає певному року, а їхній розмір і склад дають інформацію про кліматичні явища.
Дослідники порівнюють зразки деревини зі стандартними хронологічними шкалами, щоб встановити точні дати. Так, аналіз деревини та зразків льодовикових кернів із Гренландії та Антарктиди підтвердив підвищений рівень вуглецю-14, берилію-10 і хлору-36, які свідчать про сонячні шторми.
Наслідки та перспективи
Якби супершторм масштабу 664 року до н.е. стався сьогодні, він вплинув би на енергетичні та комунікаційні системи. Хоча сучасні технології вже є більш стійкими до подібних явищ.
Ірина Панюшкіна зазначає, що, попри значний прогрес, передбачити час наступної події такого масштабу поки неможливо. Проте дослідження сприяють кращому розумінню сигналів сплесків вуглецю-14 і їхнього впливу на систему Землі.
Раніше ми повідомляли про те, як найпотужніша геомагнітна буря «Канібал» ознаменувала початок нового сонячного циклу.
За матеріалами livescience.com
