Рідкісна змінна зоря змішаного типу

Астрономи дослідили подвійну зорю HD 149834. Вони дійшли висновку, що у ній поєднуються одразу кілька типів змінності. Компоненти, що її складають, рівномірно пульсують, змінюють форму та затьмарюють один одного.

Подвійна перемінна зоря у скупченні
Подвійна змінна зоря у скупченні. Джерело: cosmosmagazine.com

Дивовижна змінна зоря HD 149834

Зорі, що змінюють свою яскравість, можуть це робити з кількох різних причин. На деяких із них відбуваються спалахи, подібні до сонячних. Деякі, навпаки, вкриваються темними плямами. Ще один тип являє собою подвійні системи, у яких компоненти періодично закривають один одного від нас. А ось зоря HD 149834 у скупченні NGC 6193 змінює свою світність одразу з кількох причин.

Астрономи, які нещодавно опублікували статтю у The Astrophysical Journal, присвячену цій зорі, стверджують, що вона є подвійною та складається з двох досить яскравих світил класу О і В. Їхня загальна маса майже у 10 разів перевищує сонячну. При цьому змінність цієї системи не можна пояснити якимось одним фактором, тому астрономи створили її модель.

Зорі, що складають пару HD 149834, обертаються таким чином, що періодично затьмарюють одна одну від нас. Це так званий затемнювано-змінний тип, до якого належить, наприклад, Алголь (β Персея). Але при цьому кожне зі світил, що складають цю пару, також є змінною зорею, коливання блиску якої визначається пульсацією.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №4 (179) 2020

До товару

Пульсуючі змінні зорі

Цікавим у HD 149834 є те, що в обох компонентів системи пульсації відбуваються по-різному. Більша із зір належить до змінних типу β Цефея. Це означає, що її змінність пов’язана з регулярною зміною радіусу, яка відбувається усього за кілька годин. Тобто світило то збільшується у розмірах, то зменшується.

Друга зоря належить до іншого типу — повільно пульсуючих класу В. Зазвичай блиск таких об’єктів змінюється з періодом у кілька десятків годин. При цьому, на відміну від попереднього типу, їхня пульсація нерівномірна. Світило не стільки змінює об’єм, скільки форму, стискаючись в одному напрямку та видовжуючись в іншому.

Але й це ще не все. Дані спостережень космічного рентгенівського телескопа Chandra дають підстави передбачати, що на поверхні світил, що утворюють систему, відбуваються потужні спалахи та рух темних плям. Тобто механізмів зміни світності у HD 149834 може виявитися ще більше.

За матеріалами phys.org

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Чи справді телескоп James Webb може знайти життя у космосі?
LRO зазирнув у вулканічне минуле Місяця
Науковцям вдалося відтворити умови перших мікросекунд після Великого вибуху
TESS виявив мінінептун біля сонцеподібної зорі
Атмосфера Урана засяяла завдяки далекій зорі — явище побачили на Землі
Обертання Всесвіту може пояснити парадокс Габбла
Основні елементи біохімічних процесів могли утворитися прямо у космосі
Стартап United Spaceports пропонує кожному персональний супутник із криптогаманцем
Мільярд років після Великого вибуху: знайдена найстаріша спіральна галактика у Всесвіті
Приречена на смерть: астрономи виявили екзопланету, що випаровується