23 липня 1999 р. багаторазовий космічний корабель Columbia вивів у космос найважчий вантаж за всю історію програми Space Shuttle. Його маса разом із розгінним блоком становила 22,7 т. Йдеться про рентгенівську обсерваторію Chandra.
Після відокремлення від шатла обсерваторія перейшла на витягнуту орбіту з перигеєм 14,3 тис. км і апогеєм 134,5 тис. км, де знаходиться й досі. Номінальний термін служби телескопа становив 5 років, але завдяки гарному технічному стану космічного апарату та визначним результатам його роботи згодом цей термін неодноразово продовжувався.
Зрозуміло, Chandra не настільки відомий, як наприклад той самий телескоп Hubble. Але внесок рентгенівської обсерваторії в астрономію важко переоцінити. Вона виконала безліч найважливіших спостережень, які значно розширили наші знання про Всесвіт. Chandra вивчав надмасивні чорні дірки, нейтронні зорі, залишки наднових та інші екзотичні об’єкти, був залучений в уточненні значення постійної Хаббла. Цікаво, що про багато досліджених феноменів під час створення телескопа вчені взагалі не знали. Наразі астрономи використовують обсерваторію для вивчення впливу темної енергії, взаємодії зір та екзопланет, а також пошуку джерел гравітаційних хвиль.
Щоб відзначити 20-річний ювілей місії, NASA опублікувала добірку із шести барвистих фотографій об’єктів глибокого космосу, отриманих завдяки виконаним Chandra спостереженням.
На першому знімку зображено регіон активного зореутворення NGC 604, що містить близько 200 молодих світил. Він знаходиться в галактиці Туманність Трикутника (M33), розташованої на відстані 2,7 млн світлових років від Чумацького Шляху. Зображення є композитним – воно поєднує результати рентгенівських спостережень обсерваторії Chandra та знімки у видимому діапазоні, зроблені телескопом Hubble.
Друге зображення демонструє залишок наднової G292.0+1.8, розташований на відстані 20 тис. світлових років від Сонячної системи. Знімок дозволяє розглянути речовину, що розлітається від місця вибуху. Дані спостережень говорять про те, що воно багате киснем, кремнієм, сіркою та магнієм. Також у ньому було знайдено сліди заліза.
На третьому знімку можна побачити гігантський кластер Abell 2146, що утворився в результаті зіткнення двох менших за розміром галактичних скупчень.
Четверте фото демонструє зоряну асоціацію Лебідь OB2. Вона віддалена від нас на 4700 світлових років і є одним із найяскравіших об’єктів неба в радіодіапазоні. Асоціація складається з кількох десятків гігантських зір. Вони проживуть лише кілька мільйонів років, а потім завершать своє життя у сліпучих спалахах наднових. Композитне зображення поєднує результати рентгенівських спостережень Chandra, знімки у видимому діапазоні, зроблені телескопом INT та інфрачервоні зображення, отримані обсерваторією Spitzer.
П’ятий знімок демонструє центр нашого Чумацького Шляху. Він закритий пиловими хмарами, що блокують практично все видиме світло. На щастя, пил не є завадою рентгенівського випромінювання. Для створення зображення використано результати рентгенівських спостережень Chandra та дані радіотелескопа MeerKAT.
На шостому фото знято туманність «Тарантул» — один із найактивніших регіонів зореутворення на околицях Чумацького Шляху. Він розташований у Великій Магеллановій Хмарі. Туманність є хмара іонізованого водню, що простяглася на 650 світлових років, де активного формуються нові світила. Якби вона знаходилася на місці Туманності Оріона (1350 світлових років від Сонця), то займала б на нічному небі площу, еквівалентну 60 дискам повного Місяця, і була б такою яскравою, що предмети у її світлі відкидали б тіні.
За матеріалами: https://www.nasa.gov
