Пил, що утворився під час давнього вибуху в глибині нашої Галактики, нарешті порідшав. Крізь нього стало видно те, що залишалося прихованим понад два десятиліття. Виявилося, що спалах спричинила пара незвичайних за складом світил. Усередині викинутої речовини помітили щільні згустки, які летять із величезною швидкістю.
Гелій замість водню
У подвійній системі білий карлик, щільний залишок згаслого світила, поступово накопичує на поверхні газ сусідньої зорі. Тиск і температура там зростають, аж поки не починається некерована термоядерна реакція. Такий вибух і називають новою.
Перенесена речовина багата на водень. Об’єкт V445 Puppis у сузір’ї Корми вирізняється тим, що цього елемента в ньому немає зовсім. Натомість переважає гелій, тому подію зарахували до окремого класу гелієвих нових. Це єдиний підтверджений випадок у Чумацькому Шляху.
Чверть століття невідомості
Катастрофа наприкінці 2000 року породила біполярний викид, який розтягнувся більш ніж на півтора трильйона кілометрів. Водночас навколо подвійної системи утворився щільний пиловий диск і повністю затулив її внутрішню частину.
Від початку століття доступними для вивчення були тільки уламки, що розліталися назовні. Природа самих зір, причетних до події, залишалася невідомою.
Комбінація чотирьох інструментів
Ситуація змінилася, коли завіса стала прозорішою. Як повідомляє Phys.org, Джон Міллс, дослідник і аспірант Ворицького університету, звів докупи спостереження чотирьох обсерваторій, накопичені за багато років. Разом вони охопили інфрачервоний та видимий діапазони, спектри та зміни яскравості.
Основу склали дані Very Large Telescope Європейської південної обсерваторії, оптичні знімки Hubble, тривала спектроскопія на Southern African Large Telescope і фотометричні виміри з космічного телескопа TESS.
За цими матеріалами, речовина перетікає на білий карлик із гелієвої зорі, яка втратила зовнішню водневу оболонку. Ймовірно, її зірвала попередня взаємодія з компаньйоном.
Світила такого типу трапляються надзвичайно рідко. За оцінками, у Чумацькому Шляху їх лише кілька тисяч на тлі сотень мільярдів звичайних зір.
Загадка швидких утворень
Усередині хмари уламків помітили щільні згустки газу, ймовірно, збагаченого киснем. Вони рухаються зі швидкістю близько 8900 км/с, тобто майже три відсотки швидкості світла.
Пояснити появу цих структур поки що не вдалося. Джон Міллс припускає, що вони виникли вже після самого вибуху, проте в інших нових нічого подібного не фіксували. Результати представили на конференції National Astronomy Meeting Королівського астрономічного товариства у Бірмінгемі, тому висновки ще не пройшли офіційного рецензування.
Можливий зв’язок із надновими
Астрономи припускають, що повторні гелієві спалахи можуть бути одним зі шляхів до наднових типу Ia. Такі вибухи світять із дуже сталою яскравістю, тому їх застосовують як стандартні свічки для оцінки відстаней до галактик. На цих вимірюваннях побудували відкриття прискореного розширення Всесвіту, відзначене Нобелівською премією.
З даних також випливає, що речовина знову перетікає між компонентами системи, а обертання пари триває 3,7 доби, приблизно вдвічі довше, ніж вважали раніше. Американський астроном Бредлі Шефер оцінював цей проміжок приблизно в 1,87 доби й на цій підставі стверджував у The Astrophysical Journal, що V445 Puppis ніколи не стане надновою типу Ia, бо за кожен цикл втрачає більше маси, ніж накопичує. Подвоєне значення означає, що параметри системи доведеться перерахувати.
