Першу повноцінну світлину з поверхні іншої планети отримали 22 жовтня 1975 року. Кадр надійшов від спускного апарата «Венера-9» невдовзі після посадки на Венеру. Частина науковців чекала побачити туман і пил, а на зображенні виявився кам’янистий схил. Відтоді з Венери отримали лише кілька панорам, а нових кадрів з близької відстані доведеться чекати до 2030-х.
Що вдалося побачити
Посадка відбулася о 8 годині 13 хвилин за київським часом. Біля поверхні Венери температура перевищує 450 °C, а тиск сягає 90 атмосфер, приблизно як на глибині 900 метрів в океані. Розраховувати на довгу роботу в таких умовах не доводилося. Зв’язок тривав 53 хвилини, і за цей час на Землю встигло надійти одне зображення, зазначають у NASA.
Камер на борту було дві, але в однієї не відкинулася захисна кришка. На знімку з другої видно нагромадження кутастих каменів завбільшки від 30 до 40 см, частково засипаних ґрунтом. Горизонт проглядається у верхніх кутах кадру, а викривлення спричинила система зйомки.
Видимість на сотню метрів
До посадки дехто з дослідників припускав, що біля поверхні висить щільна завіса. Кадр показав інше. Видимість сягала приблизно 100 метрів, а освітлення нагадувало похмурий день на Землі, за даними Книги рекордів Гіннесса.
Через три дні за 2200 км від першого місця посадки сів апарат «Венера-10». Зв’язок з ним тривав 65 хвилин, і місцевість там виявилася рівнішою. Обидва знімки чорно-білі, нагадують в ESA.
Кольорові панорами і радарні карти
Кольорові панорами вдалося отримати лише 1 і 5 березня 1982 року, після посадки апаратів «Венера-13» і «Венера-14». Нових кадрів із самої планети відтоді не надходило, тож ці досі лишаються останніми.
Далі Венеру вивчали з орбіти. На початку 1990-х за допомогою апарата Magellan склали радарну карту майже всієї планети, бо радіохвилі проходять крізь хмари, непрозорі у видимому світлі. Ці архівні дані досі приносять відкриття. У 2023 році в них помітили зміну жерла вулкана Маат Монс, що вважають першим прямим свідченням виверження на Венері.
Несподіваний результат дали прольоти зонда Parker Solar Probe, створеного для вивчення Сонця. Під час зближень із Венерою у 2020 і 2021 роках на знімках його камери з нічного боку проступило слабке світіння розпеченої поверхні. На них вдалося розрізнити обриси височин і рівнин.
Повернення до поверхні
Нові знімки з близької відстані розраховують отримати в ході місії DAVINCI. Запуск NASA планує на грудень 2030 року, а восени 2032-го спускний зонд пройде крізь атмосферу, і під час спуску знімуть одну з височин планети, повідомляє Ars Technica. Якщо графік утримається, між останньою панорамою з поверхні Венери і новими кадрами з невеликої висоти мине півстоліття. Терміни запуску і спуску зонда ще залежать від бюджетних рішень.
У 2032 році мають стартувати й два орбітальні апарати, VERITAS від NASA і EnVision від ESA. За допомогою радара VERITAS планують скласти карту рельєфу і шукати ознаки геологічної активності, а з EnVision вивчатимуть також атмосферу і внутрішню будову Венери.
