Науковці запропонували новий метод обробки інформації про гравітаційні аномалії на планетах. Він дозволив підтвердити існування океану в минулому Марса. Крім того, вчені знайшли сліди чисельних озер, які були колись посеред Сахари на Землі.
Гравітаційні аномалії підтвердили існування океану на Марсі
Вчені використали новий метод дослідження гравітаційних аномалій, аби підтвердити існування океану на Марсі в минулому. Стаття про це вийшла у журналі Icarus. Її авторами є кілька дослідників із Чехії та Аляски.
Вони не лише підтвердили, що у північній півкулі Червоної планети кілька мільярдів років тому був океан, а й змогли визначити його межі як ніколи точно. Існування такої великої кількості води на Марсі в минулому значно збільшує шанс того, що і зараз на ньому можна знайти щось цікаве.
Гравітаційні аномалії вже раніше застосовувалися для того, щоб розібратися з рельєфом місцевості. Вони являють собою дуже невеликі, але вимірювані відхилення у силі тяжіння, які фіксуються над різними ділянками планет. Відомо, що над горами гравітація сильніша, а моря та океани, навпаки, змінюють її у менший бік.
У чому полягає новий метод
Запропонований у новому дослідженні метод базується на аналізі аспектів гравітації аномалій. Це первні абстрактні параметри, отримані шляхом математичної обробки даних про аномалії. Проте, як запевняє головний розробник цього методу Гюнтер Клетечка, вони дозволяють визначати положення водойм, які колись існували, а потім зникли, значно краще, ніж усе, що було придумано раніше.
Для того, аби переконатися у цьому, у випадку Марса вчені використовували дані апарата Global Surveyor. Наприкінці 1990-х він протягом 4,5 років досліджував поверхню Червоної планети за допомогою лазерного висотоміра. І тепер ці дані допомогли перевірити висновки, зроблені на основі аналізу гравітаційних аномалій.
Озера Сахари
Свої дослідження Клетечка також перевірив і на Землі. Ще 2017 року він висунув припущення, що Велике піщане море на заході Єгипту, в якому тепер є тільки пісок, колись було озером. Нині ж дослідник підтвердив, що його метод дозволяє досить точно визначити межі озер, які колись вкривали Сахару.
Те, що раніше на території найбільшої пустелі Землі колись були великі водойми та навіть ріки, підтверджено багатьма іншими дослідженнями. Новий метод дозволяє точніше визначити їхні контури. Крім того, вчені переконані, що у майбутньому його можна буде використати для точнішого картографування Венери, поверхня якої весь час прихована від нас під шаром хмар.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
