Зародки білих карликів — це залишки зір, що щойно проминули стадію червоного гіганта і скинули свої зовнішні шари, але ще не встигли стиснутися до розмірів Землі. Дослідження трьох таких об’єктів показало дефіцит на них водню.
Нове відкриття астрономів
За допомогою інструменту X-shooter на Дуже великому телескопі ESO (VLT) німецькі астрономи виявили три нових білих карлики, які були сильно дефіцитними по водню. Про це повідомляється в науковій статті, опублікованій 20 грудня на сервері препринтів arXiv.
Білі карлики — це зоряні ядра, що залишилися після того, як світило вичерпало своє ядерне паливо і минуло стадію червоного гіганта. Завдяки високій гравітації вони, як відомо, мають атмосферу, що складається або з чистого водню, або з чистого гелію. Проте невелика частина білих карликів має сліди важчих елементів.
Хоча білі карлики мають відносно невеликий розмір, порівнюваний із розміром Землі, вони в кілька мільйонів разів масивніші за нашу планету. Але вони не утворюються в такому вигляді одразу після скиданням червоним гігантом зовнішніх оболонок. Їхні зародки, або, як їх ще називають, добілі карлики (PWD) у кілька разів більші й поступово зменшуватимуться в розмірах, зрештою стаючи WD протягом кількох тисяч років.
Білі карлики з дефіцитом водню
Тепер команда астрономів під керівництвом Клауса Вернера з Тюбінгенського університету в Німеччині повідомляє про відкриття трьох нових PWD з надзвичайно низькою масовою часткою водню.
«Ми виявили три нових дефіцитних по водню (H < 0,001 масової частки) білих карликів з атмосферою, в якій переважає гелій», — пишуть дослідники у статті.
Найбільша з трьох новознайдених PWD, що отримала назву GSC 08265, приблизно вдвічі менша за Сонце. Зірка, яка розташована на відстані близько 5000 світлових років від нас, має ефективну температуру близько 72 000 К, а її маса оцінюється в 0,53 маси Сонця.
Особливості відкритих зір
Астрономи зазначають, що GSC 08265 — це зоря PG1159, яка перебуває на самій ранній стадії добілого карлика. Так звані зорі PG 1159 є попередниками білих карликів DO або білих карликів DA, що зберігають деяку кількість водню в своїй оболонці, названі на честь свого прототипу.
Одна із зір, про яку повідомлялося в дослідженні, названа Gaia DR3 52, виявилася гарячим субкарликом спектрального типу O(He). Її радіус становить близько 0,23 радіуса Сонця, а маса — близько 0,52 маси Сонця. Зірка, розташована приблизно на відстані 7400 світлових років від нас, має ефективну температуру близько 90 000 К.
Третя нещодавно відкрита PWD — UCAC4 108 — розташована на відстані близько 5700 світлових років. Зоря приблизно втричі менша за Сонце, а її маса, найімовірніше, становить близько 0,8 сонячної. Команда Вернера класифікувала UCAC4 108 як гарячий субкарлик спектрального типу CO-sdO з ефективною температурою 50 000 K.
Підсумовуючи результати, автори статті підкреслюють, що всі три PWD сильно дефіцитні по водню і мають вміст азоту на рівні, в шість разів більшому, ніж на Сонці.
За матеріалами phys.org
