11 серпня з космодрому «Восточний» відбувся пуск ракети «Союз-2.1б». Вона вивела на орбіту міжпланетний апарат «Луна-25».
Історія «Луни-25»
Розробка концепції російської місячної місії почалася ще в нульових. Спочатку це був вельми амбітний проєкт, який передбачав створення на Місяці мережі сейсмостанцій. Однак через відсутність необхідного фінансування та деградацію російської космічної індустрії він зазнав безліч змін, істотно втративши в масштабі. 2013 року проєкт реанімували під назвою «Луна-25». Було повідомлено, що автоматичний розвідник вирушить у космос у 2016 році.
Проте «Луна-25» не була запущена ані 2016, ані 2018, ані 2020 року. Постійні перенесення призвели до того, що з проєкту поступово вийшли всі іноземні партнери — спочатку Індія, яка планувала надати для місії свою ракету, а потім Швеція. Побудований шведськими вченими прилад LINA-XSAN був знятий з апарату й у підсумку встановлений на китайський зонд «Чан’е-4». А після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну від будь-якої співпраці з росією відмовилася також ESA. Після цього «Луна-25» позбавилася побудованої європейськими інженерами навігаційної камери Pilot-D.
Зрештою фахівцям все ж вдалося підготувати багатостраждальний апарат до запуску. Він вирушив у космос 11 серпня.
«Луна-25» проти «Чандраяна-3»
«Луна-25» спробує здійснити посадку в районі кратера Богуславський. Російська пропаганда з гордістю говорить про те, що апарат сяде на південний місячний полюс. Але в реальності посадка має відбутися в точці з координатами 69°5′ пд.ш. й 43°5′ сх.д., що, звісно ж, досить далеко від полюса.
Якщо «Луна-25» переживе посадку, вона має зайнятися вивченням реголіту з метою пошуку слідів води. Згідно з заявою конструкторів, вона розрахована на номінальний термін служби в один рік.
«Луну-25» часто порівнюють з індійською місією «Чандраян-3». Їх об’єднує те, що вони спробують сісти у південному приполярному регіоні Місяця. Відстань між їхніми запланованим місцями посадки становить 120 км. Крім того, посадки відбудуться з різницею всього в один день. «Чандраян-3» має здійсннити її 23 серпня, «Луна-25» — у ніч з 21 на 22 серпня. Найімовірніше, це не випадковість. Можна припустити, що за відсутністю інших досягнен, російські керівники дали установку «Роскосмосу» хоча б обігнати Індію.
Але якщо порівняти дві місії, стає зрозуміло, що з технологічного погляду індійська набагато складніша, ніж апарат, який «провідна космічна держава» не могла запустити майже 20 років. «Луна-25» являє собою спробу скопіювати напрацювання за радянською програмою «Луна». Його маса становить 1750 кг, із яких на корисне навантаження припадає менше 30 кг. Зважаючи на масові обмеження, російська місія не має орбітального ретранслятора. Передача інформації здійснюватиметься безпосередньо на Землю, що не так ефективно.
Натомість «Чандраян-3» влаштований набагато складніше. Він складається з 2148-кілограмового перелітного модуля, який залишиться на навколомісячній орбіті й виконуватиме роль ретранслятора, і 1752-кілограмової посадкової платформи. Її корисне навантаження представлене не лише науковими приладами, а й 26-кілограмовим місяцеходом.
Основне питання зараз полягає в успішності посадки. Нагадаємо, що через збій ПЗ посадкова платформа попередника «Чандраяна-3» розбилася 2019 року. Щоправда, здатність росії повторити старі радянські досягнення теж викликає закономірні питання. У зв’язку з цим наразі зарано робити якісь прогнози з приводу того, яку з місій чекає успіх.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
