Початок травня є часом дії щорічного метеорного потоку η-Акварид — третього за потужністю на земному небі. Його утворюють тверді частинки, викинуті знаменитою кометою Галлея, що «розлетілися» вздовж її орбіти. Кометна орбіта найближче підходить до земної в тому місці, де Земля перебуває 5–6 травня, тобто саме в ці дні наша планета проходить крізь найщільнішу частину метеорного рою, а отже, спостерігається максимум активності потоку.
Нещодавно комета Галлея пройшла найвіддаленішу від Сонця точку своєї траєкторії та почала наближатися до нього. Можна було би припустити, що й найщільніша частина рою η-Акварид рухається десь поблизу свого «джерела», а отже, їхня активність у найближчі роки має бути відносно низькою. Насправді це не зовсім так. Згущення метеорних частинок, викинутих «хвостатою зіркою» під час різних прольотів крізь центральні області Сонячної системи, поступово віддаляються від кометного ядра й іноді можуть опинитися мало не на протилежній частині орбіти. Згідно з розрахунками деяких астрономів, щось подібне мало статися з метеорами, породженими кометою під час прольоту близько 470 року до нашої ери. Їхній «самостійний рій» саме зараз перетинає екліптику, і крізь його найщільнішу частину Земля пройде 4–5 травня 2024 року.
Передбачається, що завдяки цьому активність η-Акварид може перевищити 100 метеорів на годину. На сайті Американського метеорного товариства вказаний очікуваний момент максимуму — 5 травня о 8 годині 43 хвилині за всесвітнім часом (11:43 за київським літнім часом). В Україні у цей час буде вже день, але насправді всі подібні передбачення є досить умовними, тож найвищої активності можна очікувати кількома годинами раніше чи пізніше. Радіант цього потоку, розташований у сузір’ї Водолія й на широті Києва, з’являється над обрієм біля 3-ї години ранку, тож радимо всім, хто має можливість у такий незручний час спостерігати південно-східну частину горизонту, звернути увагу на «падаючі зорі», які будуть незвичним чином летіти не вниз, а вгору. Оскільки метеори, породжені кометою Галлея, входять у земну атмосферу зі швидкістю понад 65 км/с, вони часто стають дуже яскравими, та все одно після 4-ї години, коли почнуться навігаційні сутінки, практично всі вони перестануть бути видимими на світлому небі.
Тим часом до Сонця наближається комета Ольберса, що належить до того ж сімейства Нептуна, що й комета Галлея.
