Вже не один рік NASA розробляє програму Artemis, метою якої є повернення людей на Місяць і початок будівництва бази на ньому. Однак ось уже два місяці мільярдер Ілон Маск атакує ці плани, пропонуючи замість цього летіти на Марс. У цій історії переплелися наукові дослідження, складні у реалізації технічні проєкти, питання ефективності державних інституцій, комерційний інтерес і міжнародне суперництво. Проте ми спробуємо розібратися в усьому покроково.
Повернення на Місяць
Наприкінці грудня 2024 року американський мільярдер Ілон Маск різко розкритикував на власній сторінці у мережі X плани та хід виконання NASA проєкту Artemis. Цим він розпочав справжню бурю обговорень навколо найамбіційнішого проєкту сучасності. Пристрасті навколо нього вирують і досі, тож, для того, аби розібратися в усьому цьому, варто повернутися до початку цієї історії.
Востаннє нога людини ступала на поверхню Місяця у грудні 1972 року. Проте після цього програму Apollo згорнули через її неймовірно високу вартість. Проте вона лишалася головною космічною гордістю США ще багато років. Тож періодично питання про те, коли NASA знову туди полетить, виникали.
У 2004 році оголосили про початок програми Constellation. Як і у випадку з Apollo, для її реалізації зібрали найбільших американських виробників. Цього разу вирішили будувати не одну величезну ракету, а одну велику, одну — меншу, ну і, звичайно ж, сам космічний корабель та місячний модуль.
Згідно з планом, більша ракета, яка мала назву Ares V, мала вивести на орбіту Землі тільки двигун та паливо для прискорення корабля в бік Місяця і його гальмування біля нього. Сам же корабель, який отримав назву Orion, разом із місячним модулем, екіпажем та паливом для повернення на Землю мав запускатися меншою ракетою, що мала назву Ares I. На орбіті дві частини стикувалися, і далі все відбувалося так, як це було під час польотів Apollo.
На той момент у науковців та політиків США вже було розуміння того, що, крім престижу, повернення на Місяць може дати значний поштовх енергетиці у вигляді гелію-3 для ядерних реакторів, індустрії у вигляді рідкісноземельних матеріалів та науці завдяки можливості будувати телескопи на зворотному боці нашого супутника, де їм не буде заважати світлове забруднення та радіохвилі із Землі.
Проєкт із двома ракетами замість однієї гігантської Saturn V здавався значно простішим, ніж Apollo. Усе, що треба було зробити — повторити протягом наступного десятиліття те, що вже робили за 30 років до того. Все це було значно реалістичніше, ніж плани молодого тоді мільярдера Ілона Маска створити приватну ракету для виводу супутників на орбіту.
Програма Artemis
Минуло 6 років, настав 2010-й. За цей час Ілон Маск уже встиг запустити у космос свою першу ракету, хоча в ньому багато хто продовжував сумніватися. А от щодо проєкту Constellation виникли серйозні питання. Бо з усього, що планувалося збудувати, хоч щось було зроблено тільки по модулю Orion. Все ж інше далі картинок не пішло. Стало зрозуміло, що протягом наступного десятиліття реалізувати ці плани не вдасться.
Тож Constellation офіційно скасували, проте роботи по кораблю Orion продовжили, справедливо вважаючи, що як не для польоту на Місяць, то для відправлення екіпажів на МКС він точно згодиться. Паралельно дійшли висновку, що надважка ракета таки потрібна, і розпочали розробку того, що пізніше отримало назву Space Launch System або ж SLS. Головним розробником виступила корпорація Boieng, яка до того розробляла космічні кораблі Apollo.
Очікувалося, що її перший безпілотний запуск відбудеться вже у 2017 році, а там і про польоти на Місяць можна подумати. Тим більше, що назрівали нові космічні перегони: Китай на практиці доводив, що його космічні амбіції — не порожній звук, і комуністи не проти почати розробляти гелій-3 першими.
Настав 2017 рік. SpaceX Ілона Маска стала компанією, що регулярно здійснює комерційні запуски й має власний проєкт надважкої ракети — Starship. А NASA все ще не мала ракети для польоту на Місяць. Дональд Трамп, у якого тоді тривав перший термін президентства, вирішив інтенсифікувати роботи, зібравши всі напрацювання по ракеті та кораблю, і розпочав програму Artemis, названу на честь грецької богині Місяця. До розробки приєдналися інші країни. Зокрема, Європейська космічна агенція вже розробляла сервісний модуль для космічного корабля, а японська JAXA — житловий модуль для майбутньої станції на орбіті нашого супутника.
Значна частина робіт уже була виконана, тож усі очікували, що перший безпілотний запуск відбудеться на самому початку 2020-х, потім буде пілотований обліт нашого супутника і вже 2024-го відбудеться довгоочікуване повернення американських астронавтів на поверхню Місяця.
Статися все це мало за участі Ілона Маска, бо SpaceX взяла на себе розробку посадкового модуля на основі верхнього ступеня все того ж багаторазового надважкого носія Starship. Щоправда, навіть його базова версія на той момент не була готова до запуску, але на тлі інших задач, які треба було виконати, це не було проблемою.
Проте знову щось пішло не так, як заплановано, і вже зібрану ракету для місії Artemis-1 довелося кілька місяців то викочувати на стартовий майданчик, то завозити назад до збирального цеху. А висота її становить 98 м.
Нарешті, у листопаді 2022 року Artemis-1 стартувала. Основна безпілотна місія була здійснена успішно. Orion облетів навколо Місяця і повернувся на Землю. А ось у численних апаратів, які мали вирушити в космос як додаткове корисне навантаження, виникли проблеми, й частина їх була пов’язана з неймовірно довгою підготовкою до запуску, в результаті якої у деяких зондів вийшли з ладу електричні мережі.
Усе це змусило фахівців і широкі кола навколокосмічної спільноти наполегливо питати у NASA та Boieng, чи можна якось швидше готуватися до запуску. Проте вже скоро стало відомо, що навіть місію Artemis-2, яка мала бути лише пілотованим обльотом, а не посадкою, вдасться реалізувати не раніше 2025 року.
Щоправда, у NASA все ж оголосили екіпаж для неї, а для третьої місії, яка вже передбачала посадку, обрала кілька районів на південному полюсі Місяця. Проте питання, чому від початку програми Constellation минуло вже 20 років, а жоден американський астронавт так і не ступив на поверхню нашого супутника, виникало все частіше. Чому не вдається повторити успіх 60-х років минулого століття?
Протягом 2023–2024 років у пресу поступово просочувалися відомості, що збирання SLS перетворилося на виробниче пекло. Компоненти ракети виготовляли десятки компаній, а потім фахівці NASA та Boieng збирали їх, наче головоломку.
І ось виявилося, що деякі зі схем, які спрацювали під час підготовки першого екземпляру, повторити неможливо, і фактично частину процесів доводиться вигадувати наново. Причому йшлося зовсім не про ESA, від якої можна було б очікувати бюрократії та повільної роботи. Проблема була десь у NASA та її американських підрядниках.
Ілон Маск та його марсіанський проєкт
Тим часом Ілон Маск встиг стати не тільки головним космічним бізнесменом, а й політичною фігурою. Він профінансував передвиборчу компанію Дональда Трампа, якого, зрештою, обрали президентом США, й почав за його підтримки висловлюватися про те, що ж з американським урядом не так. На його, і не лише на його, думку там забагато бюрократії й замало ефективності.
Ці роздуми так сподобалися Трампу, що він вирішив призначити Маска головою нового органу під назвою Департамент ефективності уряду, або ж DOGE, метою якого є виявлення ефективних процесів у державних структурах і їхнє усунення.
Протягом останніх двох років Маск зміг кілька разів здійснити безпілотні запуски Starship. І хоча деякі з них були аварійними, в цілому можна сказати, що з результативністю у нього трохи краще, ніж у NASA. Тож критику від нього не можна ігнорувати.
Взагалі Маск ще у 2020 році оголосив, що завдяки Starship у 2050-му на Марсі буде жити мільйон людей. Щоправда, при всьому галасі, який тоді наробила ця заява, фахівці оцінили її як малореалістичну. А з часом мільярдер про цю обіцянку почав говорити все менше.
І ось у грудні Маск виступив із заявою, що програма Artemis — це викидання грошей на вітер і взагалі Місяць — то нецікаво. Краще замість цього вкластися у політ на Марс. При цьому плани у нього надзвичайно сміливі.
Відповідно до них, запуск безпілотного Starship на Марс можна очікувати під час вже наступного стартового вікна у 2026 році. А 2028-го туди мають вирушити астронавти. Це надзвичайно сміливо, з урахуванням того, що цей космічний апарат досі жодного разу далі земної орбіти не літав і жодна людина на його борту ще не подорожувала.
Навіть заправлення Starship на орбіті, яка заявлена як один із найголовніших етапів перед польотом на Марс, досі ще не реалізована. Та й сама подорож на Червону планету — це зовсім не «повторити те, що вже робили», як у випадку з Місяцем.
До нашого супутника летіти 3 дні, до Марса — 8 місяців. Досі цю подорож здійснювали тільки відносно невеликі автоматичні апарати вагою до кількох тонн. Зрозуміло, що для цього знадобиться значно більше зусиль.
Що ж до причин це робити, тут усе набагато складніше. З одного боку, гелію-3 та рідкісноземельних матеріалів на Марсі немає. Геологічне дослідження планети перебуває на початковій стадії. Можливо, там знайдеться щось справді цінне, але це — справа майбутнього.
З іншого боку, Марс і сам по собі є величезною цінністю. На ньому колись була повноцінна атмосфера та гідросфера, а вода є і досі. Червона планета — найкращий кандидат на тераформування, тобто перетворення на другу Землю. І країна, яка першою висадиться на нього, має всі шанси в майбутньому отримати максимальний зиск із цього проєкту.
Неприємні запитання до Маска
Одразу після заяви Маска до нього виникла ціла низка запитань. Перша група стосується наявності у нього конфлікту інтересів. Бо голова комісії, яка перевіряє, наскільки насправді неефективними є чинні проєкти NASA, одночасно є людиною, компанія якої має отримати мільярдні контракти у разі закриття чинних і початку нових програм.
Отже, ніхто не може гарантувати, що висновки голови DOGE про поточний стан справ у програмі Artemis є об’єктивними, хоча всі знають про наявність проблем у ній. Згідно з чинною політикою щодо конфлікту інтересів, такого б ніколи й не мало статися, проте Маск заявляє, що саме ця політика і призводить до неефективності, й Трамп його у цьому підтримав.
Зрештою, сам Департамент ефективності уряду, попри назву, не є частиною державних інституцій. Фактично це — тимчасова структура, створена на базі позаштатної організації, яка раніше займалася консультуванням державних установ США щодо використання інформаційних технологій.
Навіть щодо Ілона Маска відомості суперечливі, чи є він тим самим «спеціальним державним службовцем», якому можна одночасно бути й бізнесменом, чи він взагалі офіційно ніхто. Ба більше, ніхто не може сказати, чи ті люди, яких він особисто набрав у команду і які зараз намагаються отримати доступ до конфіденційної інформації, проходили якусь перевірку на предмет зв’язків із росією чи Китаєм.
Є до марсіанського проєкту Маска і чисто технічні питання. Адже навіть якщо уявити, що він зможе дотриматися тих фантастичних термінів реалізації, самих лише успіхів зі Starship недостатньо. Відправити корабель правильною траєкторією, загальмувати його біля Марса і зробити все те саме для зворотної подорожі — це ще не гарантія успіху місії.
Є десятки дрібних технічних питань: від організації передачі даних до проблем зі здоров’ям екіпажу, які досі остаточно не вирішені. Опрацювати їх у NASA планували під час місячних місій.
Нарешті, лишається головне питання, як модуль із людьми буде сідати на поверхню Марса, а потім злітати з неї. Досі спуск у надзвичайно розрідженій атмосфері Червоної планети на парашутній системі реалізований тільки для штучних об’єктів вагою до двох тонн, на жодному з яких не було людини, й щоразу це була надзвичайно складна і напружена операція.
Що ж до старту з поверхні Червоної планети, то це взагалі досі не здійснював жодний апарат. Та й уявлення, звідки на Марсі брати паливо, теж скоріше теоретичні, ніж практичні. Як усе це пропонує реалізувати Маск, невідомо.
Поточна ситуація
Загалом ситуація після публікації Маска залишилася невизначеною. На початку січня NASA офіційно опублікувала відповідь ексцентричному мільярдеру, де розписала, що з його альтернативою не так.
Співробітники DOGE намагалися отримати доступ до фінансової звітності та внутрішніх документів NASA, але там здаватися, чи, тим більш співпрацювати не поспішають, посилаючись на чинні правила.
Частина співробітників космічної агенції отримала пропозицію звільнитися. Скорочує своїх співробітників, пов’язаних з Artemis і Boieng, який є головним розробником SLS. У компанії взагалі великі проблеми після невдачі з випробуванням Starliner, і вони явно не хочуть отримати звинувачення в тому, що взагалі розучилися створювати космічну техніку.
Однак офіційно ніхто Artemis не скасовував. Інженери на мисі Канаверал продовжують поволі готуватися до запуску. Делегації Японії, яка є партнером у створенні місячної орбітальної станції, офіційно заявили, що проєкт продовжується. А тут і NASA виступила з компромісною пропозицією продовжити дослідження Місяця, але з головною метою польоту на Марс. Поки що Маск не відповів.
При всьому цьому якось забулося, що «мертвий проєкт» Artemis містить частину, за яку відповідає компанія самого мільярдера. Йдеться про посадковий модуль, контракт на який приніс SpaceX, але який теж не готовий. Тож ситуація є максимально заплутаною.
Що ж до головного питання: Марс чи Місяць, то перспективність того чи іншого вибору зумовлюється наявністю у цьому протистоянні третьої сторони — Китаю. КНР точно буде летіти на Місяць, бо поки що у них основна задача — просто не сильно відстати від США. Але якщо NASA і Маск ані на Місяць, ані на Марс астронавтів до кінця цього десятиліття не відправлять, то китайці зовсім не проти стати першими.
Плани Маска щодо Марса здаються відверто фантастичними. Жертвуючи Artemis заради них, США ризикують взагалі нікуди не полетіти й критично відстати в космосі від Китаю. Але якщо виявиться, що SLS справді неможливо виробляти на регулярній основі, то США все одно Китаю програють. З іншого боку, якщо політ на Марс таки вдасться організувати, то це збереже лідерство США незалежно від того, чого досягне Китай на Марсі. Нарешті, можна взагалі не обирати, а продовжити реалізацію обох проєктів, не надаючи перевагу жодному з них.
