Дослідження марсіанських пилових бур показало, що хмари в них дивовижно схожі на земні. Процеси, які відбуваються у скажених штормах Червоної планети, дуже схожі на ті, що ми бачимо у земних тайфунах.
Пилові бурі з орбіти
Вчені, які досліджують Марс за допомогою апаратів Mars Express та Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), що працюють на його орбіті, зробили незвичне відкриття щодо його атмосфери. Вони спостерігали за двома пиловими бурями, які сталися біля північного полюса планети навесні 2019 року.
Для дослідження використовувалися дані камери візуального моніторингу VMC, стереокамери високої роздільної здатності HRSC та кольорової фотокамери MRO. Вони передали картину непередбачуваної пилової бурі, яка мала розміри від 1 до 2 тис. км. Швидкість вітру в ній сягає 140 км/год, а хмари підіймаються на висоту від 6 до 11 км.
Атмосферні явища тісно пов’язані з поверхнею планети. А вона у Марса, на відміну від Землі, переважно вкрита не водою чи рослинністю, а дрібним пилом. Однак спіральні форми, яких набувають тамтешні шторми, надзвичайно схожі на ті, що ми бачимо на Землі.
Чим марсіанські бурі схожі на земні?
При цьому схожість марсіанських бур із земними штормами не тільки зовнішня. Дослідники роздивилися їх у дрібних деталях. Вони побачили, що кожне із цих природних явищ складається з окремих комірок, всередині яких відбувається циркуляція повітряних мас.
Тепліше повітря від поверхні підіймається по центру клітини, досягає певної висоти, охолоджується та поступово «стікає» до її країв, де опускається вниз, щоб знову нагрітися. Частково також присутній приток холодного повітря ззовні між межами комірок.
На Землі відбувається те саме, однак у нас цей процес тісно пов’язаний з океаном, над яким і виникає більшість ураганів. Тепле повітря підіймається разом із водяною парою. На висоті остання охолоджується та конденсується у хмари, через що виникає своєрідна зерниста структура, яка маркує центри атмосферних комірок.
Дивовижно, але на Марсі, де води майже немає, спостерігається те саме. Тільки хмари тут замість водяної пари формують частинки пилу. Холодне повітря переносить їх значно гірше, ніж тепле, тому вони переважно залишаються у центрі атмосферної комірки, формуючи таку знайому кліматологам «зернисту» картину.
Важливість цього відкриття полягає у тому, що досі марсіанські бурі вважалися непередбачуваними через несхожість Червоної планети на нашу. Опубліковане дослідження показує, що, попри це, механізм утворення цих явищ дуже схожий на земний.
Це дозволить впевненіше застосовувати звичні нам атмосферні моделі на Марсі та передбачати поведінку пилових штормів, які у майбутньому цілком можуть вплинути на перебіг пілотованих марсіанських місій.
За матеріалами www.space.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
