За припущеннями науковців, Марс колись мав рідку воду і густу атмосферу, а потім перетворився на холодну суху пустелю. Його історія може стати ключем до вивчення схожих кам’янистих світів в інших зоряних системах.
Планета на межі
Науковці Каліфорнійського університету в Риверсайді опублікували дослідження в Planetary Science Journal, де розглядають Марс як модельний об’єкт для порівняльного аналізу екзопланет. Головний автор, Стівен Кейн, описує Марс як планету на межі придатності. Достатньо велику для того, щоб мати тимчасові сприятливі умови на поверхні, але надто малу, щоб надовго утримувати атмосферу і стабільний клімат.
Придатність для життя, підкреслюють дослідники, це не стала характеристика, а результат конкуруючих процесів, що змінюються з часом. Ранній Марс був вулканічно активним, тому виділяв летючі речовини, що формували густу атмосферу й утримували тепло. Коли внутрішнє ядро охололо і зупинилося магнітне поле, атмосфера поступово розсіялася в космос, а планета охолола.
Розмір не вирішує всього
Порівняння з іншими планетами Сонячної системи показує, що Венера, Земля, Марс і навіть Місяць еволюціонували зовсім по-різному, попри схоже зоряне оточення. Розмір планети задає відправну точку, але не визначає результат.
Це означає, що при вивченні екзопланет потрібно враховувати значно більше параметрів, в тому числі масу, тектоніку, склад атмосфери, магнітне поле, вплив зорі й навіть історію зіткнень з іншими тілами. Марс є свідченням того, наскільки тонкою може бути межа між придатним і непридатним для життя світом.
Що далі
Наразі підтверджених екзопланет, порівнянних за масою з Марсом, відносно небагато через обмеження сучасних інструментів. Ситуація зміниться з введенням в експлуатацію телескопа Nancy Grace Roman, який проводитиме огляд неба методом гравітаційного мікролінзування і виявлятиме планети саме такого класу.
Паралельно майбутні телескопи прямого спостереження допоможуть з’ясувати, чи утримують подібні планети тонкі атмосфери з вуглекислого газу, чи вже їх втратили. Дослідники переконані, що більше ми дізнаємося про Марс із місій всередині Сонячної системи, то точніше зможемо інтерпретувати дані про кам’янисті світи за її межами.
Джерело: phys.org
