Тривалий час аналіз даних, щодо взаємодії магнітного поля Землі із сонячним вітром показував певний процес «насичення». Він, на думку науковців, міг призвести до того, що під час потужного сонячного шторму наш захист міг виявитися занадто слабким. Однак тепер вони впевнені, що це була помилка спостереження.
Магнітосфера Землі
Кожної секунди Сонце бомбардує Землю потоками високоенергетичних частинок, а магнітне поле нашої планети зупиняє їх. Завдяки цьому радіація не досягає тіл живих організмів і вони можуть продовжувати існувати. Як повідомляє сайт phys.org, ми сильно недооцінюємо потужність цього захисту.
Йдеться про нещодавно опубліковане в журналі Nature дослідження, у якому науковці перевірили усталене уявлення про магнітосферу Землі як про структуру, яку може «пробити» достатньо потужна магнітна буря. Таке припущення ґрунтується на багаторічних спостереженнях за її взаємодією із зарядженими частинками, що надходять від Сонця.
За достатньо помірної й високої інтенсивності сонячного вітру енергія магнітного поля більш-менш врівноважує ці частинки, вони гальмуються ним, утворюючи плазму. Це проявляється у вигляді полярних сяйв, короткочасного зникнення радіозв’язку та інших звичних нам речей.
Однак під час справді сильних спалахів виникає враження, що реакція магнітосфери починає відставати, ніби вона насичується. Це викликає побоювання, що якщо відбудеться дійсно потужний спалах, такий, що буває раз на сто чи, навіть тисячу років, то більшість його енергії легко пройде крізь захист і це викличе величезні проблеми.
Невірогідні дані
У новому дослідженні автори поставили під сумнів правдивість даних, на основі яких зроблений висновок про «насичення». Більшість із них отримані від апаратів, що перебувають на значній відстані від Землі, наприклад, у точці Лагранжа L1, а це — 1,5 млн км від планети.
І ось тепер науковці порівняли ці глобальні дані з результатами спостережень, отриманими на менших масштабах, і зробили цікавий висновок про те, що за високої інтенсивності сонячного вітру з погляду висотних апаратів виникає значна невизначеність у розповсюдженні плазмових полів. Простіше кажучи, вони дають неточну інформацію щодо реакції магнітного поля.
І особливо сильний ефект ця невизначеність дає, коли до справи підключається ШІ, який працює зі статистичними даними. Саме результатом такої обробки є висновок про наявність «насичення». Насправді ж наша планета здатна витримувати значно потужніші шторми.
