Гелловін асоціюється у нас із гарбузовими ліхтарями, карнавальними костюмами, а також різними загадковими істотами та потойбічними створіннями, які, за переказами, можуть потрапити в наш світ у ніч з 31 грудня на 1 листопада. Але традиційні для цього свята образи зустрічаються не лише на нашій планеті, а й на теренах Всесвіту. З нагоди Гелловіна ми підготували добірку незвичайних і моторошних космічних світлин, на яких можна знайти примар, відьом, ліхтар Джека та навіть смайлик розміром із галактику.
«Гарбузовий ліхтар на ім’я Сонце». Це зображення було отримане апаратом SDO 8 жовтня 2014 року та демонструє активні регіони на поверхні нашого світила. За дивним збігом, вони утворили малюнок, що дуже нагадує традиційний «ліхтар Джека».
«Примарна рука». Це зображення отримав рентгенівський телескоп Chandra. Воно демонструє туманність, розташовану на відстані 17 тисяч світлових років. У її центрі знаходиться пульсар — залишок зорі, яка вибухнула приблизно 1700 років тому. Він обертається зі швидкістю 7 обертів на секунду, впливаючи на оточуючу речовину та створюючи у ній різні химерні структури.
«Всевидяче око». На цій світлині телескопа Hubble зображена одна з найяскравіших зірок нічного неба — Фомальгаут (α Південної Риби). Вона ще дуже молода і досі оточена залишковим диском, що складається з пилу та різних уламків. На знімках космічних телескопів він нагадує величезне око. Через це його інколи називають «Оком Саурона».
«Голова відьми». Цей химерний об’єкт має офіційне позначення IC 2118, але більш відомий під своїм неформальним прізвиськом. Насправді «Голова відьми» є відбивною туманністю в сузір’ї Ерідана, розташованою на відстані тисячі світлових років від Сонця. Вона світить відбитим світлом надгіганта Рігеля. Його ж сильний зоряний вітер, швидше за все, відповідальний за таку незвичайну форму туманності.
«Провалля в небі». Завдяки своєму дивовижному вигляду туманність NGC 1999 давно привертала увагу астрономів. Раніше вважалося, що характерна темна область у її центрі є настільки щільною хмарою газу та пилу, що вона просто блокує все видиме світло. Проте нещодавні спостереження показали, що цей регіон справді порожній. У ньому немає ані газово-пилових хмар, ані зір, що ховаються всередині. Перед нами справжнісінька космічна порожнеча.
«Міжгалактичний смайлик». Потужна гравітація найбільших структур у Всесвіті може витворяти зі світлом воістину дивні речі: посилювати його, а також викривляти напрямок руху фотонів, що призводить до утворення різних космічних міражів. Один із них якраз і зображений на представленому знімку. Гравітація галактичного кластера SDSS J1038+4849 створила справжнісінький гігантський смайлик. Його «очі» — це дві великі еліптичні галактики, що є частиною самого кластера, «ніс» — менша галактика. Що стосується «усмішки» та «голови», то це спотворене світло від далеких зоряних систем.
«Череп і кістки». Зовнішній вигляд може бути оманливим. Дивлячись на знімки об’єкта далекого космосу NGC 2467, ми бачимо щось подібне на череп. Насправді ж перед нами зоряний «пологовий будинок», що дав початок багатьом поколінням молодих світил. Цікаво, що NGC 2467 — не єдиний об’єкт, а кілька туманностей і груп зірок, що рухаються з різними швидкостями. Ця картина є результатом того, що спостерігач бачить усі її об’єкти на одній лінії, тому їхні зображення накладаються одне на одне.
«Небезпечний вірус». Пандемія COVID-19 прямо чи опосередковано торкнулася практично всіх людей планети. І представлене зображення нагадує знімок вірусу, зроблений за допомогою електронного мікроскопа. Але насправді це об’єкт не мікро-, а макросвіту. Перед нами — залишок наднової, що спалахнула у сузір’ї Кассіопеї 1572 року. Він являє собою бульбашку гарячого газу, який стрімко розлітається від місця вибуху. Під час цього процесу він зіштовхується з навколишньою речовиною, що й породжує ударні хвилі та супроводжується утворенням високоенергетичного випромінювання.
«Зірка смерті». Супутник Сатурну Мімас відомий із двох причин. По-перше, це найменше тіло Сонячної системи, що має кулясту форму. По-друге, завдяки кратеру Гершель він має візуальну схожість зі знаменитою Зіркою смерті з кіносаги «Зоряні війни». Діаметр вирви становить 139 км — це більше третини діаметра супутника. Цей удар дивом не знищив його. Цікаво, що Мімас уперше зазнімкували апарати Voyager. Вони були запущені 1977 року — саме тоді, коли на екрани вийшли перші епізоди «Зоряних війн».
Туманність «Череп». Різні зорі помирають по-різному. Деякі завершують своє існування в сліпучому феєрверку, інші ж скидають оболонку, перетворюючись на білих карликів. Саме це і сталося з одним зі світил, що розташоване в центрі туманності NGC 246. Викинута ним речовина утворила химерну форму, що нагадує череп. На відміну від більшості інших об’єктів у нашому списку, в даному випадку неофіційна назва досить точно передає суть того, що відбувається. Ми бачимо величезний саван, що огорнув зорю, яка нещодавно спочила.
«Привид Кассіопеї». Привиди та духи є невіддільною частиною фольклору практично всіх народів світу. Отже, немає нічого дивного, що їхні образи можна знайти навіть у космосі. На цьому знімку телескопа Hubble зображена туманність IC 63, також відома як «Привид». Звичайно ж, насправді цей об’єкт не має жодного стосунку до світу потойбічного і є газово-пиловою хмарою в сузір’ї Кассіопеї, що світиться під дією сусідньої гігантської зорі. Це ж випромінювання з часом повністю знищить «космічного привида», розсіявши його речовину по всьому Чумацькому Шляху.
«Примарне обличчя». Іноді галактики зіштовхуються між собою, що часом призводить до утворення дуже химерних структур. Одна з них, відома під позначенням AM 2026-424, перед нами. Завдяки своїй дивній формі, а також орієнтації відносно напрямку на Землю, вона нагадує гігантське примарне обличчя. Його «очі» є центральними регіонами галактик, що зіткнулися. У майбутньому вони утворять єдине ціле й AM 2026-424 набуде більш звичного для нас вигляду.
