Космічні іммігранти: в зовнішній частині Сонячної системи може ховатися мільйон міжзоряних об’єктів

Близько мільйона «макроскопічних» об’єктів, що походять із найближчої до нас зоряної системи Альфа Центавра, вже можуть перебувати в хмарі Оорта. Про це свідчать результати нового дослідження.

Міжзоряний об’єкт Оумуамуа в уявленні художника.  Джерело: European Southern Observatory / M. Kornmesser

Досі вчені виявили тільки два підтверджених міжзоряних об’єкти в Сонячній системі: незвично видовжений об’єкт Оумуамуа, щодо природи якого досі точаться суперечки, а також комета Борисова. Обидва небесні тіла вже давно зникли з поля зору земних телескопів. Але аналіз швидкості та траєкторії дозволили довести їхнє міжзоряне походження.

Однак учені давно підозрюють, що насправді через Сонячну систему щороку пролітають безліч інших непомічених міжзоряних об’єктів. Ще більша кількість, ймовірно, були захоплені гравітацією Сонця й увійшли до складу її постійного «населення». На це вказують дані кількох місій, зокрема Cassini, що вже припинила роботу, яким вдавалося виявляти крихітні частинки міжзоряного пилу.

У новому дослідженні, опублікованому на сервері препринтів arXiv, вчені змоделювали, скільки міжзоряного матеріалу було викинуто з найближчої до нас зоряної системи Альфа Центавра за останні 100 мільйонів років. Ґрунтуючись на цих цифрах, вони розрахували, що нині в межах нашої Сонячної системи має перебувати близько мільйона «макроскопічних» об’єктів з Альфи Центавра. Йдеться про тіла, чиї розміри перевищують 100 метрів.

Альфа Центавра в уявленні художника. Джерело: ESO/L. Calçada/N. Risinger

На відміну від Оумуамуа і комети Борисова, ці міжзоряні «іммігранти» були назавжди захоплені сонячною гравітацією. Більшість із них, найімовірніше, зараз перебувають у хмарі Оорта — гігантському резервуарі комет і астероїдів на краю Сонячної системи. У результаті їх практично неможливо виявити.

Що стосується дрібніших об’єктів, то вчені розрахували, що теоретично подорож між системами можуть здійснювати будь-які частинки розміром понад 100 мікрометрів. Близько 10 таких частинок, ймовірно, згорають в атмосфері Землі у вигляді метеорів щороку. Наразі Альфа Центавра рухається до нас і досягне своєї найближчої до Сонця точки приблизно через 28 тисяч років. Коли це станеться, кількість об’єктів, що входять до Сонячної системи, на деякий час зросте в геометричній прогресії, оскільки відстань між двома системами значно скоротиться.

Що стосується Сонячної системи, то швидкість викиду матеріалу з неї, ймовірно, дуже схожа з Альфою Центавра. Це означає, що сусідні зоряні системи, ймовірно, захоплюють порівнянне число об’єктів, що походять з наших космічних околиць.

За матеріалами Livescience.com

Новини інших медіа
Штучний інтелект зустріне гостей Сонячної системи
Рій Дайсона може знищити життя на Землі
Другий шанс: NASA планує наступний політ Starliner 2026 року
Хто відповість, якщо Ілон Маск розіб’є базу на Місяці: правові діри космічної ери
Перший орбітальний запуск з території Європи призначено на 24 березня
Середземноморський детектор нейтрино розповідає про квантову гравітацію
Для школярів запускають онлайн-лекторій про технології Noosphere Ed&Tech
Супутник зазнімкував залишки стародавнього кратера в Австралії
Підліток замість немовля: у найвіддаленішій галактиці Всесвіту знайдено кисень
Приховані океани Марса: виявлені докази рідкої води під поверхнею