Космічне кільце: астрономи зазнімкували гіперсвітну галактику

Співробітники Європейської південної обсерваторії (ESO) опублікували ефектне зображення того, що має вигляд величезного космічного кільця. Насправді зображений на знімку об’єкт являє собою гіперсвітну інфрачервону галактику (HyLIRG), відому під позначенням PJ0116-24. Ці неймовірно яскраві об’єкти світяться через те, що всередині них відбуваються досить інтенсивні процеси зореутворення.

Гіперсвітна інфрачервона галактика PJ0116-24. Джерело: ALMA (ESO/NAOJ/NRAO)/ESO/D. Liu et al.

Але що призводить до подібної активності? Попередні дослідження показали, що такі екстремальні галактики, зазвичай, виникають у результаті злиття. Вважається, що під час галактичного зіткнення утворюються області щільного газу, в яких відбувається інтенсивне зореутворення.

Але ізольовані галактики теж можуть перетворитися на HyLIRG і в результаті внутрішніх процесів, якщо зореутворювальний газ швидко прямує до ядра, що й демонструє приклад PJ0116-24. Її зображення було отримано під час спільних спостережень, виконаних комплексом радіотелескопів ALMA та Дуже Великим телескопом ESO.

ALMA відстежував холодний газ, показаний тут синім кольором, в той час, як VLT з його новим спектрографом з поліпшеною роздільною здатністю відстежував теплий газ, показаний червоним кольором. Завдяки цим спостереженням астрономи виявили, що газ у PJ0116-24 обертається організовано, а не хаотично, як було б після галактичного зіткнення. Це переконливо показує, що злиття не завжди необхідне для того, щоб галактика стала HyLIRG.

PJ0116-24 розташована так далеко, що її світлу знадобилося близько 10 мільярдів років, щоб дійти до нас. Це вдвічі більше, ніж час існування Сонця та Землі! За звичайних обставин, астрономи просто ніколи б не змогли її зазнімкувати. На щастя, галактика переднього плану (тут не показана) виступила в ролі гравітаційної лінзи, посиливши світло від PJ0116-24 і перетворивши його на так зване кільце Ейнштейна, яке і показано на знімку. Астрономи дуже активно використовують подібні можливості, оскільки вони дають змогу вивчати об’єкти на краю спостережуваного Всесвіту.

За матеріалами ESO