На детальних знімках, отриманих за допомогою космічного телескопа Hubble, галактика NGC 4698 справила враження типової, елегантної спіральної системи. Вона розташована за 55 млн світлових років від Землі й входить до складу велетенського скупчення Діви — найближчого до нас великого гравітаційно пов’язаного об’єднання понад тисячі галактик.
Зовні NGC 4698 нагадує наш Чумацький Шлях: тонкий диск із газу, пилу та зір, прикрашений витонченими спіральними рукавами, вкрапленими яскраво-блакитними молодими світилами та темними пиловими хмарами. Проте уважне вивчення геометрії цих рукавів одразу виявило дивацтво. Замість того щоб закручуватися до самого серця галактики, вони зупиняються на віддалі, створюючи своєрідну кільцеподібну структуру навколо сяючого центру.
Дивний балдж
Головна таємниця NGC 4698 криється в її центрі. Там розташований видовжений галактичний балдж — сфероподібне скупчення старіших, менших і холодніших світил, які щільно оточують надмасивну чорну діру. Спостереження показують, що ця чорна діра активно поглинає навколишню речовину та збільшує власну масу, яка вже в мільйони разів перевищує сонячну.
Однак аналіз спектральних даних та чітких кадрів Hubble здивував астрономів: балдж галактики витягнутий під прямим кутом відносно її плоского диска. Внутрішні зорі та газ у безпосередній близькості від центра обертаються строго перпендикулярно до руху решти галактики. Це один із небагатьох відомих у Всесвіті прикладів подібної кінематичної аномалії.
Сліди давньої космічної катастрофи
Як утворився такий космічний дисонанс? Астрофізики переконані, що джерело хаосу лежить за межами самої NGC 4698.
Найімовірніше, у минулому галактика активно втягувала міжгалактичний газ із зовнішнього середовища. Оскільки ця речовина надходила під нетиповим кутом, вона сформувала внутрішній диск, який почав обертатися перпендикулярно до основної системи. На користь гіпотези про давнє галактичне поглинання або зіткнення свідчить і виявлений науковцями шлейф — короткий «хвіст» з атомарного водню, що витікає з одного боку NGC 4698.
Дослідження цієї аномальної системи триває в межах масштабної програми спостережень за скупченням Діви. Отримані дані дозволяють астрономам не лише вивчати окремі зоряні скупчення й туманності, а й краще зрозуміти, як щільне галактичне оточення впливає на еволюцію зоряних систем та темпи народження нових світил.
Раніше ми розповідали про те, як на центр Галактики падає кулясте скупчення.
За матеріалами phys.org
