Міжнародна група вчених опублікувала результати дослідження, присвяченого оцінці потенціалу життя в океані Титана. Вони дійшли висновку, що супутник може підтримувати не більше кількох кілограмів біомаси.

Найбільший місяць Сатурна, Титан, це дивний світ, поверхня якого вкрита річками й озерами рідкого метану, крижаними валунами та дюнами з вуглеводневого «піску», схожого на сажу. У його надрах ховається величезний океан, глибина якого може сягати 480 км.
Вчених давно цікавить відповідь на питання, чи може океан Титана підтримувати життя. За замовчуванням вважається, що основною перевагою супутника є рясний вміст органічних речовин, які організми змогли б використовувати для існування. Однак результати нового дослідження, опублікованого в журналі The Planetary Science Journal, ставлять під сумнів цей висновок.
Автори дослідження зосередилися на ферментації. Це процес, що вимагає тільки органічних молекул, але не «окислювача», такого як кисень, необхідного для інших метаболічних процесів, на кшталт дихання. Вважається, що вона розвинулася на ранніх етапах історії земного життя.


Для свого аналізу вчені взяли одну органічну молекулу — гліцин, найпростішу з усіх відомих амінокислот. Його було відносно багато в будь-якому вигляді первинної матерії в Сонячній системі. Астрономи знаходять гліцин на астероїдах, кометах, а також у протопланетних дисках в інших зоряних системах.
Однак комп’ютерне моделювання показало, що лише невелика частина багатого органічного матеріалу на поверхні Титана може бути придатна для споживання мікроорганізмами. Мікроби в океані супутника, які споживають гліцин, залежатимуть від постійного надходження амінокислоти з поверхні. А подібний обмін буде вкрай ускладнений товстою крижаною оболонкою.
Попередня робота тієї ж команди показала, що метеорити, які падають на поверхню Титана, можуть залишати після себе басейни талої води, які потім будуть проникати крізь лід і постачати органіку з поверхні в океан Титана. Однак судячи з результатів нового дослідження, такого джерела вистачить лише на підтримку дуже невеликої популяції мікробів загальною вагою лише кілька кілограмів. Це еквівалентно менш ніж одній клітині на літр води.
Це означає, що якщо в океані Титана є життя, то спроби його знайти можна порівняти з пошуками голки в копиці сіна. Отже, унікально багатий органічний склад супутника насправді не може відігравати важливу роль у життєпридатності його океану тією мірою, як це можна припустити інтуїтивно.
За матеріалами Phys.org