James Webb зазнімкував дивовижну зорю Вольфа-Райє

Одне з найдивовижніших фото, зроблених космічним телескопом James Webb, показує нам зорю Вольфа-Райє WR 124. Це велетенське світило оточене дуже красивою туманністю і готується вибухнути як наднова.

Зоря Вольфа Ройє WR 124
Зоря Вольфа-Райє WR 124. Джерело: NASA, ESA, CSA, STScI, Webb ERO Production Team

Дивовижний знімок James Webb

Одне з найдивовижніших зображень, отриманих космічним телескопом James Webb, із неймовірною точністю показує зорю Вольфа-Райє WR 124. На світлині видно не тільки велетенське світило, яке завершує своє існування, а й різнобарвну туманність, яка його оточує.

На зорі Вольфа-Райє перетворюються в кінці свого існування деякі наймасивніші світила. Коли у них вичерпується водневе термоядерне паливо, вони починають переробляти гелій і їхня температура сильно підіймається. Через це виникає надзвичайно потужний зоряний вітер, який відносить у простір матеріал із зовнішніх шарів.

Так навколо зорі формується невеличка туманність, яка продовжує існувати до того, як зоря спалахне надновою. Після цього увесь цей газ та пил розсіюються у просторі та дають початок новому поколінню зір.

Зорі Вольфа-Райє дуже цікавлять вчених через те, що вони є своєрідним вікном у минуле. Саме у них утворюється велика кількість елементів, важчих за гелій. На початку Всесвіту таких об’єктів було значно більше, ніж зараз, і саме вони наповнили його тими речовинами, які зробили можливим існування Землі та людства на ній.

Зоря Вольфа-Райє WR 124 на знімках James Webb

Але новий знімок зорі Вольфа Райє WR 124 вражає не таємницями того, результатом якого процесу вона є, а неймовірною красою. Ця зоря має масу у 30 разів більшу за сонячну і розташована за 15 тис. св. років від нас.

Її туманність на знімку сяє дивовижною хмарою жовтого, рожевого та фіолетового кольорів. Де-не-де по ній розкидані невеликі темні області. А внизу відгалуження хмари нагадують зграю пуголовків.

Є зони, де зоря роздуває назовні згустки яскраво-гарячого матеріалу, подібно до того, як волосся розпускається позаду того, хто стоїть перед віялом. Усе це вдалося розгледіти завдяки застосуванню одразу двох інструментів, які розташовані на борту космічної обсерваторії: головної камери ближнього інфрачервоного діапазону NIRCam та детектора середнього інфрачервоного діапазону MIRI.

За матеріалами phys.org.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine