Герой одного сучасного оповідання, повернувшись на Землю з поїздки на Марс, украй розчаровано описує свої враження, зазначаючи, що єдиною цікавою пам’яткою планети є мавзолей Ілона Маска. Певною мірою його можна зрозуміти, адже візуально Червона планета зовсім не схожа на Землю. Натомість уявлення про Марс як про якусь нудну планету-пустелю теж не відповідають дійсності.
Марс має безліч вражаючих ландшафтних формацій, значна частина з яких у рази більша за своїх земних «побратимів», а деяким просто не знайдеться аналогів у всій Сонячній системі. У цій статті ми розповімо про головні туристичні пам’ятки Марса.
Долини Марінера
Коли 1971 року апарат Mariner 9 склав першу глобальну мапу поверхні Марса, увагу фахівців одразу привернула дивовижна формація, яку пізніше назвали на його честь. Йдеться про Долини Марінера.
Долини Марінера є найбільшою системою каньйонів у всій Сонячній системі. Її довжина становить 4500 км — це чверть окружності планети! Деякі з каньйонів долин сягають 200 км завширшки та 11 км завглибшки, тож на їхньому дні легко б сховався Еверест.
Ці цифри ще більш приголомшують, якщо порівняти Долини Марінера зі знаменитим Великим каньйоном річки Колорадо. Довжина останнього становить 450 км, максимальна ширина — 29 км, глибина — 1,7 км. Тобто на тлі Долин Марінера він виглядає не таким вже й великим.
Гора Олімп
Якщо якась структура Марса і вражає уяву обивателів сильніше за Долини Марінера, то це, звісно ж, гора Олімп. Таку назву має знаменитий супервулкан, чия висота від підніжжя до основи становить 26 км — тобто він майже втричі вищий за Еверест.
Діаметр основи Олімпу становить 624 км, він займає територію майже 300 тис. км². Це можна порівняти з площею Італії.
Складно уявити, який вид відкриється мандрівникові з вершини мегавулкана, але безперечно, сходження на Олімп стало б найбільшим досягненням для будь-якого альпініста.
Провінція Фарсіда
Олімп — далеко не єдиний супервулкан Марса. Компанію йому складають три трохи менші за розмірами, та все одно гігантські за земними мірками гори, які вишикувалися у своєрідний ланцюжок на марсіанській поверхні. Це гори Аскрійська (18 км), Павича (14 км) і Арсія (19 км).
Усі ці супервулкани є частиною провінції Фарсіда. Його загальна площа становить 30 млн км2, що порівнянне з розміром Африки. На думку вчених, цей регіон відіграв ключову роль в історії Червоної планети. Маса вулканічних відкладень у провінції Фарсіда настільки велика, що в якийсь момент вона навіть могла спричинити зсув осі обертання Марса.
Найбільший водоспад Сонячної системи
Колись на Марсі існували постійні озера і, найімовірніше, навіть океан у північній півкулі. А ще на планеті були водоспади.
Найбільший із них розташовувався в Каньйоні Ехо, чия довжина становить 100 км, а ширина сягає 10 км. За оцінками вчених, приблизно 3,7 млрд років його дном текла вода, яка потім спадала вниз із висоти 4 км. Між іншим, це в чотири рази більше за висоту знаменитого водоспаду Анхель.
Полярні шапки
Останнім часом на Землі набули доволі великої популярності полярні круїзи — до берегів Гренландії чи Антарктиди. Щось подібне можливо організувати й на Марсі, адже планета знаменита своїми полярними шапками.
Щоправда, на відміну від Землі, полярні шапки Марса мають зовсім іншу будову. Нагорі розташований шар вуглекислоти (сухого льоду), що вимерзає з атмосфери під час зими, тоді як водяний лід розташований під поверхнею у вигляді своєрідного «сендвіча», який складається з шарів льоду і спресованого пилу, що чергуються.
З настанням весни сухий лід починає випаровуватися, що призводить до виникнення досить ефектних викидів, схожих на гейзери.
Лабіринт Ночі
Лабіринт Ночі являє собою надзвичайно мальовниче та унікальне місце. Він простягається на 1190 км — це приблизно стільки ж, скільки від Києва до Берліна. Лабіринт наповнений колосальними зсувами, величезними піщаними дюнами, що видуваються вітрами, і безліччю перетнутих каньйонів шириною до 30 км і глибиною до 6 км.
Уранці над Лабіринтом Ночі здіймається туман, який складається з кришталиків водяного льоду. Точна причина цього невідома. Можливо, річ у тім, що західні схили каньйонів увечері слугують пастками водяної пари (як найхолодніші місця в цей час доби), а нагріваючись вранці, віддають цю пару. Піднімаючись і охолоджуючись, вона потім конденсується в кристали льоду.
Блакитний захід Сонця
На завершення варто згадати ще про одну цікавинку Марса, жодним чином не прив’язану до його рельєфа. Йдеться про небо, радикально не схоже на земне.
На Марсі бувають полярні сяйва. Оскільки планета позбавлена глобального магнітного поля, вони не прив’язані до її полюсів і можуть виникати на будь-яких широтах.
Правду кажучи, зараз у астрономів немає консенсусу з приводу того, можна їх побачити неозброєним оком чи ні. Проте вважається, що якщо людське око зможе їх розгледіти, то вони набудуть вельми незвичного блакитного кольору (земні полярні сяйва здебільшого червоного і зеленого кольорів).
Найімовірніше, остаточну відповідь на запитання, чи можливо побачити полярні сяйва на Марсі, ми дізнаємося лише тоді, коли туди прибудуть перші люди.
