Нове дослідження показує, що газові гіганти, подібні до нашого Юпітера, вкрай рідко зустрічаються поблизу від червоних карликів. Однак щодо того, як це впливає на можливе поширення життя у Всесвіті, вчені не впевнені.
Газові гіганти та червоні карлики
Дослідники з центру астрофізичних досліджень Гарвардського та Смітсонівського університетів нещодавно опублікували працю, присвячену оцінці кількості великих газових гігантів поблизу від червоних карликів.
Ці невеликі зорі є найрозповсюдженішими у Всесвіті, й на орбітах навколо них знайдено чимало планет. Проте чи означає це, що поблизу таких зір варто шукати життя — суперечки не стихають через величезну кількість питань, пов’язаних із цим.
І нове дослідження теж пов’язане із цією темою. Вчені взяли вибірку з 200 червоних карликів і дослідили їх методом променевих швидкостей на наявність планет-гігантів. Він полягає в тому, що при обертанні масивного тіла навколо зорі вона починає коливатися. І навіть якщо ці коливання непомітні самі по собі, про них все одно можна дізнатися, вивчаючи спектральні лінії.
Результати праці приголомшують. Вчені не знайшли у досліджених червоних карликів жодної газової планети-гіганта. Звичайно, завжди є шанс, що їм просто не пощастило. Однак навіть з урахуванням цього астрономи роблять висновок, що газові гіганти є не більш як у 2% усіх червоних карликів.
Чому великі планети важливі для життя?
Такий результат сильно контрастує з аналогічним, отриманим для зір, подібних до Сонця. Для тих, навпаки, встановлено, що ймовірність знайти на їхній орбіті газовий гігант значно більша за можливість не знайти його.
І це спричиняє чергову хвилю обговорень того, які ж зорі заслуговують на більшу увагу: червоні карлики чи сонцеподібні? Адже багато хто вважає, що без великих планет, подібних до Юпітера та Сатурна, життя на кам’янистих може не виникнути.
Те, що Юпітер сильно впливає на решту Сонячної системи, ні в кого не викликає сумнівів. А все завдяки його гігантській гравітації. Проте чи є цей вплив корисним для життя на планетах, чи навпаки, теж точаться суперечки.
Наприклад, зараз він стабілізує орбіти решти планет. Проте на початку виникнення Сонячної системи молодий Юпітер міг мігрувати, і це потенційно могло спричинити викидання з системи якоїсь планети. З його роллю у тому, скільки комет до нас прилітає, все теж не дуже зрозуміло.
Юпітер та утворення планетних систем
Дехто вказує на те, що зараз Юпітер перехоплює більшість комет і таким чином робить життя на нашій планеті безпечнішим. Інші говорять, що коли він був молодий та мандрував крізь крижані тіла, що тоді наповнювали околиці Сонячної системи, то кидав їх у бік Землі. І саме з них наша планета отримала ту воду, що на ній зараз є.
У цьому випадку відсутність газових гігантів у системах червоних карликів можна розглядати як свідчення малоперспективності їх для пошуку життя. Але і тут не все так однозначно. Якщо у системі немає Юпітера, то ніщо не «пилососить» її від твердих уламків. А значить залишається більше матеріалу для утворення землеподібних планет.
Підтвердженням на користь цього є система червоного карлика TRAPPIST-1, у якій таких планет аж сім. Тож важко сказати, чи більше підходять для життя системи червоних карликів, чи менше. Впевненим можна бути лише в тому, що вони відрізняються від нашої.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
