На цьому знімку, зробленому Дуже Великим Телескопом-Інтерферометром ESO (VLTI), зображена зоря R Скульптора (R Scu). Це червоний гігант, який віддалений від нас на 1200 світлових років.
R Scu належить до типу вуглецевих гігантів асимптотичної гілки (AGB) — зір, що наближаються до кінця свого життєвого циклу. На цій стадії світила малих та проміжних мас остигають, створюють протяжні атмосфери та втрачають більшу частину своєї речовини. Це останній етап перед стадією планетарної туманності, після якої від зорі залишається лише ядро, яке остигає та згодом перетворюється на білого карлика.
Здебільшого процес втрати червоним гігантом своєї маси добре вивчений. Але все ще залишається незрозумілим, як він іде у безпосередній близькості від поверхні зорі. Кількість втраченої зорею маси має значення для її еволюції. Саме воно визначає майбутнє світила і від нього залежить тип планетарної туманності, яка утворюється. Закінчуючи свій життєвий цикл утворенням планетарних туманностей, AGB-зорі виробляють велику кількість атомів різноманітних хімічних речовин, у тому числі важких елементів. Вони розсіюються в міжзоряному просторі та згодом беруть участь в утворенні нових зір, планет, їх супутників, та зрештою, живих організмів.
У зорі R Scu є одна характерна особливість: яскрава пляма, блиск якої вдвічі-втричі перевищує яскравість навколишніх областей. На думку астрономів ESO, світило оточене гігантськими «клаптями» міжзоряного пилу, який розлітається в різні боки. А яскрава пляма — це ділянка, в якій пилу немає або його дуже мало, що дає можливість побачити саму поверхню зорі.
Не виключено, що пляма має зв’язок із невидимим компаньйоном R Scu. Оболонка з викинутої речовини, яка оточує зорю, має складну спіральну форму. За припущеннями вчених, причиною її виникнення може бути близька й поки що невидима зоря системи, найімовірніше, білий карлик.
За матеріалами https://www.eso.org/public/images/potw1807a/?lang, http://www.eso.org/public/public/news/eso1239/
