Головна ідея
Думати, як фахівець з космічних польотів — це мислити поза шаблонами, ставити під сумнів стереотипи й усталені патерни мислення, щоб досягати неможливого. Вчені NASA перетворюють катастрофи на тріумфи, а обмеження — на переваги. Ракетобудівниками рухає не сліпа віра, а сумніви у собі. Їхні цілі — не короткострокові результати, а довгострокові прориви. Саме завдяки цим підходам людина змогла ступити на Місяць, космічні кораблі долають мільйони миль у відкритому космосі, приземлюючись у точно визначених координатах. Більшість людей вважають, що таке мислення — лише для обдарованих. Проте автор запевняє: хоча стати ракетобудівниками здатні одиниці, мислити та вирішувати проблеми, як вони, можуть усі.
Космічні стратегії у житті
Не обов’язково працювати у NASA, щоб думати, як вони. Озан Варол пояснює дев’ять простих стратегій, які використовуються для проєктування ракет і планування космічних польотів. Ці надефективні підходи можна використовувати у будь-якій сфері, щоб здійснити квантовий стрибок у кар’єрі, науці чи особистому житті.
Як і політ космічного апарата, книга поділена на три стадії.
Перша стадія — пуск — покликана розпалити нашу думку.
Інноваційне мислення сповнене невідомого. В усіх нас закладений страх перед невизначеністю. У школі нам прищеплюють хибне переконання, що вчені не блукають у темряві, а прямують навпростець до відкриттів. Насправді все навпаки: скажімо, Ейнштейн говорив: «Фінальний результат здається майже очевидним. Але роки блукання у темряві у пошуках істини, яку відчуваєш, але не можеш висловити… зрозумілі тільки тому, хто це пережив». Багато вчених усе життя блукають у темряві, а після їхньої смерті пошуки продовжують інші. А коли в темній кімнаті нарешті знаходиться вимикач і спалахує світло — воно лише робить очевидним масштаб ще більшої темряви навколо. Головний секрет здійснення відкриттів, на думку автора, у тому, щоб почати йти, поки шляху ще не видно. І маленькі кроки поступово перетворяться на гігантські стрибки.
Друга стадія — прискорення — сконцентрована на розвитку ідей.
Однією зі стратегій автора є підхід «тестуй так, як летітимеш». Більшість наших рішень у житті ґрунтується не на тестуваннях, а на припущеннях і обмеженні інформації. Ми запускаємо новий товар на ринок, змінюємо свою кар’єру чи застосовуємо черговий маркетинговий підхід — і все це без тестування.
Відпрацювання космічних польотів відбувається в умовах, близьких до реальних. Коли на Apollo-13 вибухнув бак із киснем, то, на відміну від однойменного голлівудського кінофільму, де на борту панував страх і хаос, у реальному житті спрацювала підготовка пілотів. Насправді схожу аварійну ситуацію, яка вимагала від астронавтів скористатися місячним модулем як рятівним човном, відпрацьовували раніше. Усі були готові до такого варіанту подій.
Третя й остання стадія — це досягнення. Автор доводить, що ніщо так не сприяє успіху, як невдача.
Як і у випадку з невизначеністю, страх перед невдачею закладений у людях пращурами. Тому більшість із нас воліє триматися на відстані від імовірних провалів, тобто уникати ризиків. Якщо нам не гарантована перемога, то ми вважаємо, що грати не варто. Але за кожним великим досягненням стоять десятки або сотні фіаско.
Практично всі успішні компанії мають у своєму арсеналі не один сумний приклад. Таким, скажімо, став проєкт Google Glass. Очікувалося, що цей продукт буде наступним проривом після смартфона, річчю, необхідною кожному. Але виявилося, що люди не готові носити на собі такі окуляри постійно. Проєкт визнали провальним. Але це не стало трагедією для компанії Х — «постачальника проривів» для Google. Поразки закладені в її бізнес-модель, а «вбивство» проєктів для неї — нормальна практика. За рік у цій компанії «вбивають» понад сотню ідей.
Звичайно, це не означає, що кожний бізнес повинен змиритися з втратою грошей, вкладених у невдалі проєкти. Однак цей приклад є ілюстрацією того, що фіаско — це теж нормально. Прориви часто мають еволюційну, а не революційну природу.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
