Доповнена реальність — це технологія накладання згенерованих комп’ютером картинок на те, що реально бачить людина. Інженери NASA вже деякий час використовують її для того, аби точніше і швидше складати космічний телескоп Roman.
Технології доповненої реальності допомагають у проєктуванні
Техніки, озброєні сучасним вимірювальним обладнанням, гарнітурами доповненої реальності та QR-кодами, віртуально перевірили відповідність деяких конструкцій космічного телескопа імені Ненсі Роман перед тим, як будувати або переміщати їх по об’єктах Центру космічних польотів імені Годдарда NASA в Грінбелті (штат Мериленд).
«Орієнтуючись на вказівки доповненої реальності, ми змогли розмістити датчики, монтажні інтерфейси та інше обладнання космічного апарата у тривимірному просторі швидше і точніше, ніж за допомогою будь-яких інших подібних технологій, — сказав інженер NASA Goddard Рон Гленн. — Це може бути величезною перевагою для вартості та графіку будь-якої програми».
Проєктування цифрових моделей на реальний світ дозволяє технічним фахівцям вирівнювати деталі й шукати потенційні проблеми. Дисплей доповненої реальності також дозволяє точно позиціонувати деталі для складання з точністю до тисячних часток сантиметра.
Використовуючи внутрішню програму досліджень і розробок NASA, Гленн сказав, що його команда продовжує знаходити нові способи вдосконалення того, як агенція будує космічні апарати за допомогою технології доповненої реальності в проєкті, який допомагає у створенні космічного телескопа у космічному центрі NASA ім. Годдарда.
Як працює доповнена реальність
Гленн сказав, що команда досягла набагато більшого, ніж вони спочатку прагнули довести. Початкова мета проєкту полягала в тому, щоб розробити вдосконалені рішення для збірки з використанням доповненої реальності та з’ясувати, чи зможуть інженери зекономити дорогоцінний час. Проте вони змогли досягти набагато більшого.
Наприклад, фахівці використовували роботизовану руку для точних вимірювань та 3D лазерне сканування, щоб нанести на карту складну електропроводку телескопа та об’єм всередині конструкції космічного корабля.
«Маніпулюючи віртуальною моделлю рушійної установки телескопа у цій рамі, ми знайшли місця, де вона заважала електропроводці, — сказав інженер команди Ерік Брюн. — Коригування силової установки перед її складанням дозволило місії уникнути дорогих і тривалих затримок».
Рушійна установка телескопа Roman була успішно інтегрована на початку цього року. Враховуючи час, необхідний для проєктування, будівництва, переміщення, перепроєктування та перебудови, за словами Брюна, їхня робота заощадила чимало робочих днів багатьох інженерів та техніків.
Комбінування технологій із доповненою реальністю
«Ми виявили багато додаткових переваг цих комбінацій технологій», — сказав інженер команди Аарон Сенфорд.
Ці технології дозволяють обмінюватися 3D-проєктами деталей і вузлів або віртуально передавати їх з віддалених місць. Вони також уможливлюють пробні запуски переміщення та встановлення конструкцій та допомагають проводити точні вимірювання після того, як деталі зроблені, щоб порівняти їх з іншими проєктами.
Додавання прецизійного лазерного трекера також може усунути необхідність у створенні складних фізичних шаблонів для забезпечення точного монтажу компонентів у точних положеннях і орієнтаціях. Навіть такі моменти, як змога техніка фізично простягнути руку всередину конструкції, щоб повернути болт або маніпулювати деталлю, можуть бути опрацьовані у доповненій реальності ще до початку будівництва.
Під час будівництва інженер, який носить гарнітуру, може отримати життєво важливу інформацію, наприклад, специфікації крутного моменту для окремих болтів, за допомогою жесту руки. Фактично, фахівець може досягти цього без необхідності зупинятися і шукати інформацію на іншому пристрої або в паперових документах.
За матеріалами phys.org
