Космос настільки суворе місце, що деякі вчені пропонують використовувати для його дослідження не людей, а роботів. Щоправда, інші не поспішають позбавляти нас права самим відвідувати космос. Але для цього людям треба змінити свою ДНК і стати генетично модифікованими організмами.
Дискусія про можливості людини в космосі
Нещодавно у виданні The Conversation була опублікована стаття дослідника Сема Маккі, присвячена можливості й необхідності генетичної модифікації людей для життя у космосі. У ній автор відстоює ідею, що для того, аби оселитися за межами Землі, нам необхідно змінювати ДНК не тільки рослин та тварин, але і свою власну.
Стартовою точкою для порушення цієї теми стала дискусія, яка відбулася у січні цього року в Британському астрономічному товаристві. Її учасниками були астроном Мартин Ріс та активний популяризатор освоєння Марса доктор Роберт Зубрін.
Перший із них відомий як один зі співавторів книги «Кінець астронавтів», в якій він відстоює думку, що організм людей не пристосований для польотів у космос. Тому замість себе нам варто посилати машини. Проте Зубрін був не згодний із цим і говорив, що нам треба летіти на Марс особисто. І саме в контексті цього і прозвучала ідея модифікації ДНК людей для польоту в космос.
Як і чому треба генетично модифікувати людей
Ідея генетичної модифікації людей для життя в космосі, яку відстоює у статті Сем Маккі, не нова. Вже давно відомо багато факторів, через які жити там постійно практично неможливо. І головний із них — радіація. Через відсутність озонового шару вона присутня там завжди.
Якби астронавти прожили у космосі одне або кілька десятиліть, то майже неминуче отримали б один або кілька видів раку. Крім того, серйозні проблеми зі здоров’ям можуть бути й у дітей, народжених в космосі. І навіть свійські тварини та культурні рослини можуть страждати від іонізованого випромінювання.
І саме цю проблему має розв’язати модифікація ДНК. Вчені пропонують внести в неї зміни, які допоможуть здійснювати ремонт її пошкоджених радіацією ділянок. Серед іншого це може також сприяти збільшенню тривалості життя людей.
З особливою цікавістю вчені дивляться на тихоходів. Це крихітні живі створіння з вісьмома кінцівками, яких можна знайти у будь-якій калюжі на Землі. Вони демонструють неймовірну стійкість до різних несприятливих факторів, зокрема й до радіації. Тож дослідники серйозно налаштовані передати їхні здібності людям шляхом редагування ДНК.
Редагування ДНК
Самі по собі зміни до ДНК, здійснені з високою точністю, вже давно не фантастика. Ще 2011 року вченими була освоєна технологія Crispr-Cas9. Вона настільки проста, що її можна використовувати хоч у шкільній лабораторії, хоч на космічній станції. Потім з’явилися методи базового та первинного редагування, які дозволяють значно краще вносити зміни до ДНК живих істот.
Взагалі генетичні дослідження створюють неймовірні можливості для підвищення якості життя мешканців космосу. Зокрема, їм стає доступною індивідуалізована медицина, в якій ліки створюються під конкретну особу. Але із редагуванням геному людини є дещо інша проблема.
Зараз ця діяльність заборонена майже усюди. Щоправда, циркулюють розмови про те, аби правила пом’якшити. Тоді виникне можливість для практичних досліджень, які теж миттєво не зробиш.
У 2018 році китайський вчений Хе Цзянькуй оголосив, що відредагував геном двох ненароджених дітей, вберігши їх таким чином від СНІДу. За це його посадили до в’язниці, але він вже вийшов на волю і знову займається дослідженнями.
Фахівці звертають увагу на те, що ми стоїмо на порозі нових космічних перегонів. Ще трохи — й країни почнуть ділити планети Сонячної системи. І в цих умовах можливість отримати людей, пристосованих до життя в космосі, раніше за конкурентів може перебороти навіть старі страхи перед зміною власної сутності.
За матеріалами www.space.com
