Кров у невагомості поводиться інакше, ніж на Землі. Це може виявитися критично важливим під час серцевої зупинки на борту корабля. Дослідники Університету Конкордія з Канади створили симулятор, який вперше дозволяє відстежувати гемодинаміку — рух крові всередині тіла — безпосередньо під час реанімації у гравітації, зниженій у порівнянні з земною.
Обмеження попередніх методів
Традиційні методи серцево-легеневої реанімації (СЛР) розроблялися під земні умови. Дослідники зазначають, що більшість попередніх робіт з цієї теми зосереджувалася на зовнішніх параметрах — глибині й частоті натиснень на грудну клітку — і не давала відповіді на головне питання: чи справді достатньо крові надходить до життєво важливих органів.
«Більшість досліджень із СЛР у космосі орієнтовані на того, хто рятує, а не на пацієнта», — пояснює Ліс Кадем, професор кафедри машинобудування, промислового та аерокосмічного інжинірингу і директор Лабораторії серцево-судинної гідродинаміки.
Випробування у повітрі
В основі системи — модифікований манекен із надрукованою на 3D-принтері серцево-судинною системою: серце, клапани, штучні судини та контур, заповнений рідиною, що імітує кров. Автоматизований симулятор кріпиться над манекеном і під час досліду стискає шлуночок серця, запускаючи рух рідини через сонну артерію до мозку. Датчики в ключових точках фіксують зміни тиску в реальному часі.
Пристрій тестували в лабораторіях університету та на борту урядового літака Falcon 20, спеціально обладнаного для наукових експериментів у невагомості. Під час параболічних польотів — коли літак короткочасно занурюється у режим зниженої гравітації — команда зафіксувала суттєві відмінності у показниках артеріального тиску в порівнянні із земними умовами.
Систолічний, діастолічний, середній артеріальний тиск і пульсовий тиск — усі ці параметри виявилися вищими в умовах гіпогравітації. За словами провідного автора дослідження Зое Лорд, це підтвердило коректність роботи симулятора.
Наступний крок — МКС
Нинішня версія пристрою є лише першою ітерацією. Команда планує вдосконалити модель: додати хребет, грудну клітку і складнішу грудну порожнину, адже у космосі серце зменшується в розмірах.
Кінцева мета — відправити манекен на Міжнародну космічну станцію й отримати дані вже в умовах реального орбітального польоту. Дослідження опубліковане в журналі npj Microgravity.
Джерело: doi.org
