Новий американський фільм «Забери мене на Місяць», що вийшов на початку липня, присвячений першій висадці людей на поверхню нашого супутника. Проте це не документальне кіно, а авантюрна комедія. І в центрі уваги тут — не стільки сам політ, скільки вигадана спроба зняти версію висадки у павільйоні.
«Забери мене на Місяць»
12 липня 2024 року, тобто за кілька днів до 55-річного ювілею першої висадки людей на супутник Землі, на екрани усього світу вийшов фільм «Забери мене на Місяць». Події у ньому відбуваються напередодні й під час історичного польоту Apollo 11 безпосередньо у NASA.
Проте, хоча у фільмі й показується, як сотні інженерів кілька місяців збирають найскладніший у світі пазл із 6 млн деталей, щоб потім закачати в нього купу рідкої вибухівки й відправити трьох людей на Місяць і назад, сам фільм не про це.
Бо команді інженерів, якою керує Коул Девіс у виконанні Ченнінґа Татума, не вистачає підтримки населення та уряду. Ті щиро не розуміють, чим у NASA займаються, і чому результатом неймовірних витрат часто бувають вибухи та загибель людей.
Саме тому трохи демонічний урядовий агент Мо (Вуді Гаррельсон) знаходить для NASA рекламну агентку Келлі Джонс у виконанні Скарлетт Йоганссон, якій і доручають розв’язувати проблеми з піаром. Попри темне минуле, вона справжня професіоналка, і невдовзі не тільки встановлює близькі стосунки з Девісом, а й допомагає космічній агенції здобути загальну підтримку.
За своїм жанром фільм є романтичною та авантюрною комедією. «Забери мене на Місяць» — це назва пісні у виконанні Френка Сінатри, яка була надзвичайно популярна в 60-ті роки й міцно асоціювалася з космічною програмою. Вона звучить у фільмі та задає його загальний легкий і розважальний настрій. Це кіно, яке приємно дивитися просто саме по собі.
Навіщо космічній агенції піар?
Як комедія «Забери мене на Місяць», можливо, не найкращий представник жанру. Там справді є моменти, які примушують реготати. Однак у ньому занадто багато серйозних тем. І головна з них — навіщо космічній агенції піарники? І відповідь отримуємо в самому фільмі. Які б неймовірні речі ви не робили, люди на них не відреагують чи взагалі не дізнаються, якщо їм це правильно не подати.
Більшість просто не розуміє, чим важливі космічні польоти, й створити з реальних, але невиразних досягнень красиву картинку — це теж важлива частина роботи. Девіс у фільмі каже головній героїні: он росіяни свої посадки не транслюють, і нічого. На що вона йому відповідає, що на те ми й демократичне суспільство, що у нас навіть космічні польоти відбуваються не тільки за наказом, а й тому, що народ змогли переконати, що це круто.
До речі, розумний піар дозволяє розв’язати проблеми не тільки з підтримкою, а й з фінансуванням, як у фільмі, так і в реальному житті. Історія з брендом годинників Omega, яка показана у стрічці, базується на реальних подіях. Ця компанія справді дуже тісно співпрацювала з NASA протягом усіх місячних перегонів і усіляко підтримувала програму Apollo.
У відповідь саме з її годинниками на руці на місяць літали Армстронг, Олдрін та Коллінз. Потім за відповідною моделлю ще багато років стояли черги. Бо це був той самий годинник, який «літав на Місяць».
Фільм торкається багатьох серйозних тем. Наприклад, історія із загибеллю трьох астронавтів під час наземних випробувань абсолютно реальна. Вірджіл Гріссом Едвард Уайт та Роджер Чаффі згоріли живцем, і це стало однією з найжахливіших трагедій в американській космічній програмі на довгі роки. Рештки стартового столу, біля якого головний герой «Забери мене на Місяць» висаджує квіти, — це те, що залишилося після розбирання стартового комплексу 34, де це відбулося в реальності.
Чи знімали висадку Apollo-11 у павільйоні?
Загалом «Забери мене на Місяць», попри всю свою легковажність, місячну програму показує дуже точно. Будівля вертикального збирання у ньому саме така, якою була під час підготовки до старту Apollo-11. Центр управління польотами показаний дуже точно. І навіть події типу знімка Землі, що висить над поверхнею Місяця, зробленого Apollo-8 за кілька місяців до посадки на наш супутник, передані дуже точно.
І це підводить глядачів та авторів фільму до питання, яке бентежить багатьох людей вже не одне десятиліття. Якщо піарники та кінематографісти настільки вправні у створенні красивих картинок, а інженери настільки добре все продумали наперед, то, можливо, вся висадка була просто відзнята у павільйоні?
Творці фільму зробили це головною інтригою стрічки, буквально змусивши героїв паралельно з реальним польотом знімати все те саме на студії. Не розкриваючи деталей фіналу, можна сказати, що досягти правдивості їм вдалося. Проблема в тому, що зробити так, щоб у процесі трансляції все йшло за планом на знімальному майданчику, виявилося складніше, ніж на реальному Місяці. Також показано, що зберегти все це в абсолютній таємниці просто неможливо.
Взагалі тема правди та брехні — одна з найважливіших у фільмі. Бо красива картинка, звичайно, дуже потрібна. Але є межа, за якою треба просто очікувати реального результату. Коли потрібно сказати правду, якою б неприємною вона не була.
Загалом же фільм вийшов дуже цікавим, позитивним та веселим. Він вартий того, аби його подивитися.
