Науковці змоделювали можливий процес танення вічної мерзлоти й дійшли висновку, що жодного переломного моменту, коли в результаті цього вибухне «кліматична бомба», не буде. Органічні сполуки не вивільняться всі разом в атмосферу, миттєво перетворивши планету на пекло. Проте розслаблятися все одно не варто.
«Кліматична бомба» у вічній мерзлоті
Вічна мерзлота — це ділянки земного ґрунту, де під верхнім його шаром на глибину до кількох метрів крига зберігається навіть влітку. Тобто вона не тане вже тисячі й десятки тисяч років. Проте невдовзі це може статися, і тоді вибухне «кліматична бомба», що призведе до катастрофічних наслідків. Проте нещодавно група вчених під керівництвом дослідників з інституту Альфреда Вегенера показала, що це не зовсім так.
Вічна мерзлота, за оцінками вчених, вкриває до чверті всього суходолу в Північній півкулі. Занепокоєння науковців викликає не сама крига під землею, а органічні сполуки, які містяться у ній. Свого часу рослини та тварини консервувалися у льоду.
Виконані раніше моделювання показали, що, як і антарктичні льодовики, вічна мерзлота може певний час чинити опір підвищенню температури. Проте кількість води та вуглекислого газу перетне певну межу, за якою виникне позитивний зворотний зв’язок. Чим більше танутиме крига під землею, тим інтенсивніше цей процес відбуватиметься.
Вічна мерзлота по всій планеті перетвориться на смердюче болото, а бактерії нарешті отримають доступ до всієї органіки в ній. Ефект «кліматичної бомби» полягає в тому, що вуглекислий газ викличе стрибкоподібне підвищення парникового ефекту і Земля почне стрімко нагріватися до температур, за якими життя на ній стане неможливим.
Що показало нове дослідження
У новому дослідженні вчені використали великі об’єми відкритих даних та свої власні викладки для того, аби побудувати нову модель танення вічної мерзлоти. Вона показала, що справді в результаті поступового нагрівання спостерігатиметься позитивний зворотний зв’язок.
Він проявлятиметься у появі численних теплих озер талої води, які нагріватиме Сонце, і це посилюватиме темпи вивільнення органічних сполук навколо. Також свою роль у цьому процесі відіграє скорочення площі північних лісів.
Проте, на думку дослідників, усі ці процеси будуть локальними. Те, що десь утворилося термокарстове озеро, не впливатиме на стан вічної мерзлоти за тисячі кілометрів від цього місця. Тобто жодної межі, після якої процес одразу стане незворотним і спричинить глобальну катастрофу, немає.
Проте це зовсім не означає, що на стан вічної мерзлоти можна не зважати. Зміни все ж відбуватимуться, хоча і в кожному регіоні окремо. Буде кілька етапів, на кожному з яких виділення газів вже не можна буде припинити на певній місцевості. Тому ситуація навіть небезпечніша, ніж вважалося досі, адже важко сказати, скільки ми насправді ще можемо нагрівати атмосферу.
За матеріалами phys.org
