Астрономи, які працюють із космічним телескопом Hubble, опублікували його новий знімок. Він демонструє запилений, але водночас блискучий пейзаж у Великій Магеллановій Хмарі.
Велика Магелланова Хмара — це карликова галактика, розташована на відстані 160 тисяч світлових років від Землі. Попри те, що її маса становить лише 10%–20% від маси Чумацького Шляху, вона може похвалитися одним із найбільших регіонів активного зореутворення в найближчому Всесвіті. Мова про туманність Тарантул.
Туманність Тарантул являє собою гігантську хмару іонізованого водню, чия протяжність перевищує тисячу світлових років. Вона є домівкою для одних із найяскравіших і наймасивніших світил, відомих науці. Серед них і блакитний гіпергігант R136a1, чия маса перевищує сонячну у 200 разів. Крім цього, в 1987 році на околиці туманності спалахнула наднова SN 1987A. Вона стала першою надновою, що спостерігалася на земному небі неозброєним оком за останні 300 років.
Не дивно, що туманність Тарантул є предметом активного вивчення з боку багатьох обсерваторій і телескопів, зокрема й Hubble. Цього разу він зафіксував регіон, розташований на її околиці. Фото демонструє безтурботні блакитні газові хмари, коричнево-помаранчеві пилові плями та розсип різноколірних зір. Також можна побачити кілька темних смуг. Вони відповідають місцям, де пил настільки щільний, що повністю блокує світло. Зображення об’єднує дані, зібрані в ультрафіолетовому, ближньому інфрачервоному, а також видимому діапазоні.
Зорі всередині та за пиловими хмарами туманності Тарантул здаються червонішими, ніж ті, які не закриті пилом. Це пояснюється тим, що пил поглинає і розсіює синє світло сильніше, ніж червоне. У результаті зорі починають здаватися червонішими, ніж вони є насправді. Астрономи активно використовують Hubble для вивчення пилових зерен у подібних регіонах, щоб краще зрозуміти, яку роль вони відіграють у формуванні нових зір і планет.
Раніше ми розповідали про те, як Hubble зазнімкував джети новонароджених зір у туманності Оріона.
За матеріалами Esahubble
