Вчені проаналізували дані, зібрані апаратом Європейської космічної агенції BepiColombo під час його зближення з Меркурієм у 2021 році. Тоді він зміг докладно вивчити рентгенівські полярні сяйва на цій найближчій до Сонця планеті.
Дослідження BepiColombo
Вчені опублікували підсумки своїх досліджень, здійснених за результатами першого прольоту місії BepiColombo поблизу Меркурія 2021 року. Цей апарат спільно побудований Європейською космічною агенцією (ESA) та Японською агенцією аерокосмічних досліджень (JAXA).
Свою місію BepiColombo розпочав ще 2018 року. Проте до першої від Сонця планети він наближався дуже повільно, з кожним витком зменшуючи відстань до неї. По суті, місія складається з двох незалежних апаратів: орбітального планетарного дослідника MPO, розробленого ESA, та орбітального апарата для дослідження магнітосфери, який створила JAXA і згодом назвала Mio.
Поки що обидва зонди з’єднані разом. Саме у такій конфігурації BepiColombo здійснив перше зближення у 2021 році, проте його шлях до планової роботи на низькій орбіті ще далеко не завершився. Під час цього зближення апарат пройшов на відстані лише 200 км від поверхні планети.
Рентгенівські полярні сяйва
Саме прилади Mio змогли зареєструвати під час прольоту народження високоенергетичних електронів. Під час прольоту BepiColombo підійшов до Меркурія з нічного боку південної півкулі, а вийшов із магнітосфери там, де планета зустрічається із сонячним вітром.
Завдяки цьому вдалося докладно вивчити структуру магнітосфери Меркурія та визначити, де проходить її зовнішня межа — магнітопауза. Йому також пощастило спостерігати за тим, як високоенергетичні частинки сонячного вітру стикаються з магнітним полем планети «у лоба». Зробити це вдалося вперше.
Одним із найголовніших висновків, який зробили вчені, є те, що магнітосфера планети стиснута сильніше, ніж очікувалося. Відбувається це саме під дією сонячного вітру. При цьому на Меркурії трапляються полярні сяйва, механізм утворення яких такий самий, як і на Землі.
Щоправда, ці явища все ж трохи відрізняються від тих, що ми спостерігаємо на нашій планеті. Там вони відбуваються не у видимому, а у значно високоенергетичнішому рентгенівському діапазоні. Як саме генеруються настільки високоенергетичні частинки, досі не зрозуміло.
Однак завдяки спостереженням BepiColombo вчені змогли точно встановити, що в їхньому утворенні не бере участь атмосфера, яка у Меркурія для цього занадто тонка. Замість цього рентгенівські полярні сяйва народжуються під час зіткнення сонячного вітру з його поверхнею.
За матеріалами phys.org.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
