…Після того, як Сонце ховається за обрієм, темрява настає не відразу — небосхил ще деякий час лишається світлим, оскільки сонячні промені все ще освітлюють верхні шари атмосфери, частково ними розсіюються й досягають тих місцевостей, де самого світила вже не видно. Це явище називається сутінками, й на Землі воно найбільш виразне та тривале серед інших планет Сонячної системи. Воно сильно заважає астрономам спостерігати слабкі небесні об’єкти, й особливо це стає помітним влітку у високих широтах, до яких насправді належить і північ України.
Повноцінні астрономічні спостереження можливі лише після того, як Сонце опуститься під горизонт на 18°, тобто закінчаться так звані астрономічні сутінки. Загалом під час них небо вже достатньо темне й людському оку здається таким самим, як і під час «справжньої» ночі, але на північному заході, якщо добре придивитися, все ще можна помітити більш світлу ділянку — сутінковий сегмент. Далі він поступово слабшає та зсувається праворуч (якщо йдеться про наші широти), опівночі опиняється точно на півночі, а потім поволі яскравішає та «здіймається» вже на північному сході.
У Києві перша така «біла ніч», коли сутінковий сегмент фактично не зникає, настає 31 травня чи 1 червня. Наступними ночами яскравість неба опівночі поступово зростає й сягає максимуму в день літнього сонцестояння, що цього року припадає на 20 червня. Потім усі описані явища щоночі стають дедалі менше вираженими, а приблизно 13–14 липня поблизу місцевої півночі (насправді вона не збігається з «нулем» на годиннику — хоча б тому, що влітку ми живемо за літнім часом) на кілька хвилин урешті настає «справжня» ніч.
Зрозуміло, що чим ближче спостерігач до полюса — тим більшим для нього буде інтервал між першою та останньою «білою ніччю», і тим більшою буде яскравість неба опівночі. На полярному колі в день літнього сонцестояння сонячний диск взагалі не ховається за обрій. В наукових термінах це означає, що ми можемо спостерігати не лише його верхню кульмінацію, але й нижню.
Навпаки, чим ближче до екватора — тим коротше період «білих ночей» і тим вони темніші. На 48° північної та південної широти вони настають лише на кілька днів поблизу сонцестояння і проходять практично непоміченими. Між указаними широтами «справжні» ночі спостерігаються цілорічно, просто влітку вони коротше, а взимку, очевидно, довше.
Хоч у наших широтах «білі ночі» й не являють собою такого видовища, як, наприклад, у скандинавських країнах, все одно рекомендуємо за можливості прослідкувати опівночі за тим, як повільно рухається сутінковий сегмент і змінюється його яскравість. На жаль, зараз таким спостереженням заважає комендантська година, але, з іншого боку, приємним бонусом є можливість побачити полярні сяйва, що помітно почастішали зі зростанням сонячної активності.
Про те, чому в Україні останнім часом спостерігаються полярні сяйва, можна прочитати тут.
