Астероїд, за яким спостерігали майже три десятиліття, минулого літа відхилився від передбаченої орбіти настільки, що гравітацією це пояснити неможливо. Згодом на знімках навколо нього розгледіли газову оболонку і хвіст. Це перший підтверджений випадок, коли кометну природу тіла встановили через аномальний рух.
Між кометою та астероїдом
У Сонячній системі існує окрема категорія об’єктів, які зовні нагадують астероїди, але мають незрозумілі зміни орбіти, характерні для комет. Видимих ознак активності вони не демонструють. Такі тіла отримали назву «темні комети», їхня справжня природа досі залишається предметом досліджень.
Класичну комету зазвичай легко впізнати. Сонячне тепло сублімує її лід, утворюючи газову оболонку і пиловий хвіст. Гази, що виходять назовні, діють як мікрорушій і відхиляють траєкторію ядра. У темних комет цей процес непомітний, хоча зміни орбіти вказують на те, що він відбувається.
Значне відхилення
Тіло 1998 SH2 відстежують уже 27 років. Накопичені за цей час позиційні вимірювання давали підстави вважати його орбіту добре вивченою. Дослідники були впевнені в точності розрахунків аж до серпня 2025 року.
Під час зближення із Землею об’єкт не вдалося зафіксувати за допомогою радарів там, де він мав перебувати. Наприкінці серпня бразильська обсерваторія в Серрі-да-П’єдаді таки знайшла 1998 SH2.
Аналіз виявив розбіжність із розрахованою позицією у 19 стандартних відхилень, що фактично виключає похибку вимірювань як пояснення. Простіше кажучи, ймовірність того, що астероїд опинився так далеко від прогнозованої точки випадково, мізерно мала. Таке значення свідчило про наявність додаткового прискорення, не пов’язаного з гравітацією.
Хвіст підтверджує природу
Для пошуку ледь помітного пилу дослідники скористалися глибокими накладеними зображеннями з потужних телескопів у Чилі та на Гаваях. На знімках вдалося розглянути слабку кому і вузький хвіст завдовжки понад 20 кутових секунд.
Як повідомляє phys.org, дослідження опублікували в рецензованому журналі Nature Astronomy. Автори зазначають, що пил виділявся безперервно з кінця серпня до кінця вересня 2025 року. Це вказує на сублімаційну кометну активність, а не на одноразовий удар або ротаційне скидання матеріалу.
Виклик для планетарного захисту
Якщо частина тіл, класифікованих як потенційно небезпечні астероїди, насправді є кометами, оцінка ризику зіткнення потребує перегляду. Їхня траєкторія може несподівано змінюватися, що ускладнює довгострокове прогнозування.
Автори дослідження звертають увагу, що фізичні властивості комет, зокрема склад, безпосередньо впливають на проєктування будь-якої місії з відхилення небезпечного тіла. Серед таких вони згадують нещодавній Тест перенаправлення подвійного астероїда (DART), у межах якого 2022 року орбіту Діморфоса змінили цілеспрямованим ударом апарата.
Щодо самого 1998 SH2 науковці запевняють, що загрози для Землі у передбачуваному майбутньому немає. Проте зростання частини невпізнаних комет серед небезпечних об’єктів підвищує відносний ризик саме від них.
Вода й Оумуамуа
Відкриття має ширші наслідки. Якщо темних комет у Сонячній системі набагато більше, ніж вважалося, аналогічна прихована популяція на ранніх етапах формування Землі могла відіграти роль у доставленні на неї води.
Окремий інтерес становить можливий зв’язок з Оумуамуа, першим підтвердженим міжзоряним об’єктом в історії спостережень. У нього також спостерігалося незрозуміле прискорення з ознаками, характерними для темних комет. Нові дані можуть допомогти пояснити цей феномен.
