Сатурн відомий тим, що його північний полюс вінчає гігантський шестикутник. Однак нещодавно вчені встановили, що і над південним полюсом планети спостерігається схоже атмосферне явище. Тільки там це — десятикутник і на його виявлення у дослідників пішли десятиліття.
Формування атмосферної структури
Нещодавні спостереження за допомогою космічного телескопа Hubble від NASA виявили гігантську 10-сторонню атмосферну хвилю, що змінюється, і яка оточує південний полюс Сатурна. Як повідомляє сайт phys.org це відкриття стало першим, коли на південній півкулі планети спостерігався великий, рівносторонній струменевий візерунок.
Ця особливість виглядає надзвичайно схожою на відомий шестикутник Сатурна на його північному полюсі, але водночас помітно відрізняється, що свідчить про те, що вчені, можливо, спостерігають нове атмосферне явище, яке розвивається на цьому знаковому газовому гіганті.
Збираючи разом кілька років спостережень космычного телескопа Hubble, починаючи з 2023 року, дослідники помітили тонкі ознаки того, що структура почала формуватися ще до того, як стала чітко визначеним візерунком. Ці спостереження проводилися в рамках програми Hubble OPAL (Outer Planet Atmospheres Legacy), яка фотографує зовнішні планети щорічно вже понад десятиліття.
Вчені стверджують, що раніше не бачили нічого подібного в південній півкулі Сатурна. В той час, як північний шестикутник існує вже протягом останніх 40 років, ця особливість відрізняється тим, що вона посилюється і дає астрономам рідкісну можливість спостерігати розвиток гігантського атмосферного утворення.
Як з’явився візерунок
Це відкриття стало можливим завдяки тому, що змінні пори року на Сатурні поступово повернули південний полюс планети у поле зору з Землі, де астрономи, які разом аналізують знімки Сатурна з наземних обсерваторій, вперше його помітили.
Агустін Санчес-Лавега, провідний автор нового дослідження, є дослідником Університету Країни Басків в Іспанії. Університет керує сайтом під назвою Planetary Virtual Observatory Laboratory, який приймає наземні знімки планет Сонячної системи, надані спостерігачами з усього світу. Саме на цих знімках, вперше в 2024 році, Санчес-Лавега та аматорські астрономи Тревор Баррі і Жан-Поль Огер помітили тонку хвилясту смугу вздовж південного полюса. Додаткові знімки 2025 року, зроблені з Землі, ще сильніше натякали на цю десятикутну структуру.
Саме тоді в гру вступили спостереження телескопа Hubble. Погляд Hubble з космосу дає неперевершену чіткість зображень та просторову роздільну здатність при повних обертах Сатурна, без розмиття через атмосферу Землі.
Хвиля, що проходить через кілька шарів атмосфери
Хвиля знаходиться в одному з потужних струменевих потоків Сатурна та простягається через кілька шарів атмосфери, що свідчить, що це не просто ознака на рівні хмар, а вертикально розширена атмосферна структура. Здавалося б, положення десятикутника трохи зміщується, оскільки Hubble робить знімки на різних довжинах хвиль. Різні довжини хвиль досліджують різні висоти в атмосфері Сатурна.
Найцікавіше для вчених те, чому ця структура раптово з’явилася саме зараз, коли раніше ми не бачили нічого подібного?
Автори кажуть, що для кращого розуміння того, як утворився десятикутник, скільки він може протриматися та як він порівнюється з довгоживучим шестикутником на півночі, потрібні подальші дослідження з використанням телескопа Hubble та Космічного телескопа James Webb від NASA, а також аналіз комп’ютерних моделей.
Роки спостережень приносять плоди
Довгий період роботи телескопа Hubble дозволив астрономам відстежувати зміни з часом на планетах Сонячної системи та інших астрономічних об’єктах.
Замість того щоб давати лише один знімок, програма OPAL дозволяє вченим стежити за сезонними змінами, відслідковувати короткочасні бурі та визначати інші атмосферні явища, що повільно змінюються з часом.
«Коли ми почали програму OPAL, ми очікували вражаючих сюрпризів, але точно не знали, чого чекати,» сказав Майк Вонг, співавтор дослідження з Каліфорнійського університету в Берклі. «Багато з відкриттів, що з’являються через OPAL, базуються не на одному спостереженні, а на роках і роках даних. Регулярні спостереження з часом дозволяють робити багато нових відкриттів.»
Команда планує продовжувати спостерігати за Сатурном, щоб визначити, чи встановиться десятикутник у довготривалу, стабільну конфігурацію, як північний шестикутник, або ж буде продовжувати еволюціонувати. Майбутні спостереження також можуть допомогти вченим з’ясувати, що спричиняє хвилю, що вона розкриває про атмосферну динаміку гігантських планет у всій Сонячній системі і як це може бути пов’язано з тим, що ми бачимо на Землі.
