Уточнено розміри тіла, що породило Фобос і Деймос

Марсіанські супутники Фобос та Деймос давно інтригують астрономів своєю нетиповістю. Зовні обидва тіла нагадують астероїди. Однак, якби вони справді були захоплені гравітацією Червоної планети, їхні орбіти не були б круговими та не лежали б у площині марсіанського екватора. У той самий час фізичні характеристики цих місяців свідчать, що вони утворилися разом із Марсом.

Фобос та Деймос. Джерело: NASA

В останні роки в науковій спільноті набула великої популярності гіпотеза, яка стверджує, що Фобос і Деймос сформувалися на ареоцентричній орбіті з уламків, викинутих після потужного удару, пережитого Марсом приблизно 4,5 млрд років тому. Цей сценарій багато в чому нагадує іншу популярну теорію, згідно з якою наш Місяць з’явився внаслідок гігантського зіткнення Землі з протопланетою розміром із Марс.

Зіткнення планет в уяві художника. Джерело: Pixabay/Neypomuk Studios

Зрозуміло, виникає резонне питання: чому внаслідок подій одного роду Земля придбала один дуже великий супутник, тоді як Марс — як мінімум два крихітних місяці? На думку астрономів, відмінності пояснюються різними розмірами тіл-імпакторів, а також параметрами зіткнення (взаємна швидкість об’єктів та кут удару).

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Минулого року група дослідників з Університету Колорадо в Боулдері спробувала знайти відповідь на питання, якими були розміри тіла, з якими зіткнувся Марс. Виконавши ряд комп’ютерних симуляцій, вчені дійшли висновку, що він мав діаметр приблизно 1200 км.

Марс очима апарату Rosetta. Джерело: ESA & MPS for OSIRIS Team MPS/UPD/LAM/IAA/RSSD/INTA/UPM/DASP/IDA

Астрономи з Південно-Західного дослідницького інституту (Southwest Research Institut) вирішили продовжити роботу колег та точніше визначити розміри об’єкта-імпактора. У ході дослідження вчені дійшли висновку, що він був меншим, ніж передбачалося. Раніше вважалося, що його вага складала 0,03 маси Марса. Проте перевірка даних показала, що в результаті такого удару утворився б надто великий уламковий диск, аби з нього сформувалися «скромні» Фобос та Деймос.

Створивши нову симуляцію зіткнення, астрономи підрахували, що розмір імпактора повинен був перебувати в проміжку між 530 км (середній діаметр найбільшого астероїда Вести) та 950 км (діаметр карликової планети Церери). Найбільш ймовірним місцем його падіння є Велика північна рівнина – величезна низовина в північній півкулі Червоної планети завдовжки 10600 і завширшки 8500 км. Її середня висота приблизно на 6 км менша від решти поверхні Марса.

Топографічна карта Марса. Джерело: NASA/JPL/MOLA Science Team

Внаслідок зіткнення мало виникнути тимчасове кільце з уламків, що знаходилися на висоті близько 24 тис. км над поверхнею планети. У ньому почали формуватись численні місяці. Протягом кількох сотень тисяч років більшість із них розпалася під впливом приливних і впала назад на Марс. У результаті залишилися лише Деймос та Фобос. При цьому останній з них теж очікує на непривабливу долю — він поступово наближається до Марса. Протягом найближчих 50 млн років супутник перейде межу Роша і буде розірваний на частини марсіанської гравітації.

Фобос над поверхнею Марса поверх. Джерело: G. Neukum (FU Berlin) та ін., Mars Express, DLR, ESA;

Гіпотеза зіткнення може бути підтверджена зразками ґрунту Фобоса чи Деймоса. Якщо вона вірна, аналіз знайде у них як сліди марсіанської речовини, так і речовини «стороннього» тіла. У 2024 році Японія планує запустити місію Martian Moons Exploration, завданням якої буде вивчення Фобоса та взяття проб з його поверхні. Якщо все пройде добре, капсула зі зразками речовини супутника повернеться на Землю у 2029 році.

За матеріалами: https://www.swri.org

Новини інших медіа
Місячна спрага: вчені прорахувалися із об’ємом води для колоністів
Curiosity натрапив на загадкове явище, досі небачене наукою
Хмари можуть зіпсувати сценарій розігріву Марса інженерними частинками
Аналіз гравітаційних хвиль відкинув частину гіпотетичних двійників чорної діри
Двигун на атмосферному газі може утримувати супутник на наднизькій орбіті необмежено довго
Ракета Vega-C виведе на орбіту два європейські супутники спостереження Землі
NASA запрошує добровольців навчати нейромережу на даних Euclid і Nancy Grace Roman
Магнітне поле Землі вловило невидимі частинки Всесвіту
Орбітальні комп’ютери пропонують брати в оренду, як літаки
James Webb здатен побачити супутник біля іншої зорі