Нова зоря V462 Вовка стала справжньою сенсацією червня 2025 року. За шумом навколо неї залишилася непоміченою її родичка V572 Вітрил, яка загалом була яскравішою. Але наскільки це дійсно визначні явища? Для відповіді на це запитання треба подивитися, на 10 найяскравіших нових зір за останнє десятиліття.
Дві нові зорі
12 червня 2025 року автоматичний огляд неба ASAS-SN виявив нову зорю, яскравість якої поступово збільшувалася і 18 червня досягла величини 5,8, що формально зробило її видимою неозброєним оком. Зоря отримала позначення V462 Вовка за сузір’ям, в якому вона перебуває, і невдовзі про неї вже говорили численні любителі астрономії по всьому світу.
20 червня V462 Вовка досягла максимуму блиску у 5,5, після чого почала тьмянішати. А вже 25 червня була відкрита ще одна нова зоря, яка отримала позначення V572 Вітрил. Загалом вона виявилася значно яскравішою за свою попередницю, і 27 червня її блиск сягнув позначки 4,8. Та, попри це, у потоці новин вона трохи загубилася.
Обидві зорі насправді навіть на піку своєї яскравості були ледь помітними неозброєним оком. До того ж і V462 Вовка, і V572 Вітрил розташовані у Південній півкулі. Другу взагалі видно хіба що на півдні Італії та Іспанії, а перша навіть на широті Одеси перебуває дуже низько над обрієм.
Проте поява двох нових світил цілком могла б налякати людей у давнину, якби не знати, що велетенські кулі розпеченого газу не виникають нізвідки, а просто переживають потужні вибухи.
Нові та наднові
Історично склалося, що всі спалахи раніше малопомітних чи зовсім невидимих зір, які люди сприймають як появу нових світил, називали новими. І лише у XIX столітті астрономам стало зрозуміло, що йдеться про два різних явища. Значно потужніше і рідкісніше з них отримало назву наднової, решта зберегли за собою традиційне йменування.
Різниця між новими та надновими полягає у механізмі їхнього виникнення. Останні утворюються внаслідок колапсу масивного світила чи перетворення білого карлика, що входить до подвійної системи. Зазвичай білий карлик при цьому повністю руйнується (класична наднова типу Ia). Перші ж являють собою просто термоядерні вибухи, під час яких білий карлик залишається цілим.
Усі нові — це тісні подвійні системи, що складаються зі звичайної зорі та червоного карлика. При цьому останній є меншим за розміром, але має порівнювану із ним масу, або навіть масивніший за свого компаньйона. Тому відбувається перетікання на нього речовини з іншого світила.
Газ утворює навколо білого карлика додаткову оболонку, яка з часом стає все масивнішою. В якийсь момент у ній розпочинається термоядерна реакція у вигляді вибуху, який ми й спостерігаємо як нову.
Після цього процес може повторитися протягом кількох десятиліть і тоді нову називають повторною. Щоправда, останнім часом серед астрономів наростають підозри, що насправді всі нові є повторними, просто проміжок між спалахами у більшості з них складає кілька століть чи тисячоліть, тому їхня циклічність досі не виявлена.
У Чумацькому Шляху не спостерігали наднові вже кілька століть. Нині їх фіксують по кілька на рік, але більшість занадто слабкі, щоб бути поміченими неозброєним оком. Саме тому спалах V462 Вовка привернув таку увагу, хоча особливо яскравим його назвати важко.
Найяскравішою для спостерігачів на Землі за останні три століття вважається нова зоря V603 Орла. Вона спала 8 червня 1918 року і достатньо швидко досягла яскравості -0,5. Тобто на піку світимості яскравішими за неї були тільки Сіріус та Канопус.
Однак таких яскравих нових не спостерігалося вже достатньо давно. Наприклад, востаннє яскравість більшу, ніж у Полярної зорі, мала V1500 Лебедя, що спостерігалася ще 1975 року. Цілком можливо, що наступною справді помітною новою стане Т Північної Корони. Це повторювана нова, спалах якої очікується найближчими роками.
Топ найяскравіших нових за останні 10 років такий:
1. YZ Сітки
6 серпня 2019 року астроном-аматор Габріель Муравскі відкрив зорю, яка згодом отримала назву YZ Сітки. Вона демонструвала коливання блиску, а завдяки архівним даним науковці встановили, що 2006 року спостерігалося її значне потьмяніння.
Однак 15 червня 2020-го на місці YZ Сітки виявили об’єкт, що вже тоді мав яскравість 5,5. Надалі вона сягнула позначки 3,3, і стало зрозуміло що мова про нову. Вона розташована на відстані 8800 світлових років від нас. Компоненти обертаються один навколо одного з періодом лише 3 год. 10 хв.
2. V5668 Стрільця
Нова V5668 Стрільця спалахнула 15 березня 2015 року. 21 березня її яскравість досягла піка близько 4,0 зоряної величини. Деякий час блиск тримався поблизу максимуму, після чого різко впав на 7 зоряних величин. Це падіння пов’язують з утворенням пилової хмари, яка оточила систему.
Утім, після цього затьмарення, блиск доволі швидко виріс приблизно на 5 зоряних величин, і далі спадав так само, як і в інших класичних нових. Розташована система на відстані 5000 світлових років від нас.
Цей спалах цікавий тим, що при ньому спостерігалося пульсуюче рентгенівське випромінювання, період коливань якого збігався з часом обертання білого карлика.
3. RS Змієносця
Третьою за яскравістю новою зорею останнього десятиліття є RS Змієносця. Спалах був зафіксований 8 серпня 2021 року, а вже за добу її блиск сягнув піка в 4,6 одиниці. Цей об’єкт цікавий тим, що є одним із найяскравіших представників повторюваних нових.
З кінця ХІХ століття RS Змієносця спалахувала вже 9 разів. Це відбувалося у 1898, 1907, 1933, 1945, 1958, 1967, 1985, 2006 та 2021 роках. Спалахи достатньо нерегулярні, але, можливо, вчені просто бачили їх не всі.
Як і значна частина інших нових, RS Змієносця оточена газовою оболонкою, яка є залишками тієї речовини, що була скинута білим карликом під час спалаху. Через високу частоту таких подій у цієї зорі туманність особливо велика й простягається на 230 світлових років.
4. V572 Вітрил
На четвертому місці розташувалася V572 Вітрил, яка спостерігається прямо зараз. При блиску в 4,8 вона входить до десятки найяскравіших нових не тільки за десятиліття, але й за останні 25 років.
Утім, за останніми даними, це не класична, а, скоріш за все, карликова нова. Механізм у них інший. Вважається, що спалах пов’язаний із дестабілізацією акреційного диска, тобто відбувається в диску, а не на поверхні білого карлика.
Крім наведених вище даних, вчені вже встигли з’ясувати, що в такому випадку червоний і білий карлик обертаються один навколо одного з періодом лише 2,956 години.
5. V1405 Кассіопеї
9 травня 2021 року піка своєї яскравості досягла V1405 Кассіопеї. Він склав 5,0. Щодо цієї системи відомо, що відстань до неї складає близько 5600 світлових років. Один оберт пара з білого та червоного карликів робить за 4,52 години.
6. V5856 Стрільця
Наступною за яскравістю є V5856 Стрільця, що спалахнула 25 жовтня 2016 року. Її блиск у максимумі сягнув величини 5,5. Відстань до системи становить 13 700 світлових років.
7. V407 Вовка
На сьомому місці — нова, що спалахнула у сузір’ї Вовка раніше. Сталося це 24 вересня 2016 року. Тоді її блиск сягнув величини 5,6, що зробило її видимою неозброєним оком. Ця наднова характеризується надзвичайно швидким спаданням яскравості після піка.
Крім того, у цьому випадку період обертання подвійної системи відрізняється значною за мірками нових тривалістю близько 3,5 діб, білий карлик є достатньо великим. Його маса на 25 % перевищує сонячну.
8. V462 Вовка
Нова зоря, про яку в червні 2025 року говорили найбільше, насправді займає восьму сходинку в рейтингу найяскравіших за останні десять років. Крім уже сказаного, про неї можна додати лише те, що два компоненти, що складають систему, обертаються один навколо одного лише за 1,8 години. Проте ця цифра ставиться фахівцями під сумнів.
9. FM Циркуля
Нова зоря FM Циркуля спалахнула на початку 2018 року. Вона відзначалася надзвичайно повільним збільшенням яскравості. Вперше її помітили 19 січня цього року, а пік блиску на рівні 5,8 спостерігався у неї аж 22 березня. Також цікавою особливістю системи є те, що два компоненти, що входять до її складу, роблять один оберт за 3,49 доби.
10. V906 Кіля
Завершує рейтинг нова V906 Кіля, яка спалахнула 20 березня 2018 року, а досягла максимальної зоряної величини 5, 9 та 26 березня того ж року. Відстань до цієї системи складає близько 10 тис. світлових років, а маси білого карлика та його компаньйона складають відповідно 0,71 та 0,23–0,43 сонячних.
