У новому дослідженні вчені пропонують сконцентрувати пошуки позаземного життя на відносно невеликих екзопланетах, що мають масивні супутники, подібні до Місяця. Вони вважають, що останні надзвичайно важливі для виникнення стабільної біосфери.
Де шукати інший місяць
Вчені продовжують шукати життя і потенційно придатні для нього планети за межами Сонячної системи. Зазвичай для цього вони концентруються на пошуку великих суперземель, що за своїм розміром значно перевищують нашу планету. Робиться це через те, що їх відносно неважко виявити.
Проте у новому дослідженні, яке вчені з Університету Рочестера опублікували у The Planetary Science Journal, йдеться про необхідність сконцентруватися на важчій задачі — пошуку планет, що подібні до Землі за розміром чи менші від неї.
Причина цього полягає в тому, що, згідно з дослідженнями вчених, у цих світів значно вища ймовірність утворення великого супутника, подібного до Місяця. Суперечки навколо того, як 4,5 млрд років тому утворився останній, точаться і досі, хоча домінує теорія, що сталося це внаслідок зіткнення нашої планети з якимось великим тілом, після чого утворився великий уламковий диск, який і зібрався в наш супутник.
При цьому в Сонячній системі існує ще принаймні 300 інших супутників. Однак вони мають значно менший розмір, особливо якщо порівнювати їх із планетою-господаркою. Схоже, що вони утворилися за іншим механізмом і саме гігантське зіткнення забезпечує появу настільки великого тіла.
Чому великий супутник важливий
Чимало вчених не вважають, що великий Місяць є життєво важливим для існування нашої планети в тому вигляді, в якому ми її знаємо. Однак вони згодні, що її наявність значно полегшила розвиток складного біологічного життя.
Сталося це завдяки тому, що Місяць викликає припливи, в зоні яких особливо інтенсивно іде хімічна еволюція складних органічних сполук. Крім того, супутник стабілізує нахил осі планети до екліптики, що робить клімат значно стабільнішим.
Навіщо шукати маленькі планети
Проте навіщо шукати саме маленькі планети? Чи не можна припустити, що у суперземель також можуть утворюватися великі місяці. Моделювання вчених показало, що це не так. Причиною цього є явище, що називається потоковою нестабільністю. Саме через нього частинки в газопиловому диску злипаються, утворюючи планетезималі. Деякі з них потім об’єднуються у планети, решта стає супутниками, астероїдами або просто губиться в глибинах космосу.
Коли вчені застосували цю модель до дисків, що утворюються внаслідок зіткнення екзопланет із великими тілами, то виявилося, що масивні супутники при цьому утворюються не завжди. В багатьох випадках вони занадто малі й швидко падають на планету під дією її гравітації.
Для того, аби утворився масивний супутник, подібний до Місяця, треба, аби зіткнення було достатньо «м’яким». У випадку Землі це означає, що імпактор не повинен мати масу, більшу ніж у Марса, інакше утворений диск просто розвіється в космосі, так і не породивши великого тіла.
У випадку ж суперземель енергії можуть бути ще більшими, тобто тіло, з яким відбувається зіткнення, має бути або значно меншого розміру і, як результат, місяць теж вийде невеликим. Або все взагалі закінчиться розвіюванням диска. Саме тому вчені та пропонують шукати переважно маленькі планети.
За матеріалами phys.org
